ПРОЕКТ НА ЗАМІНУ
(Пропозиції робочої групи ВККА)
Проект вноситься на заміну раніше поданого
за № 1430 народним депутатом України
Мірошниченком Ю.Р. (142)
З А К О Н У К Р А Ї Н И
«Про адвокатуру»
Цей Закон регулює відносини, пов’язані із здійсненням в Україні адвокатської діяльності, створення належних умов для забезпечення адвокатурою її конституційних завдань, надання адвокатами правової допомоги, здійснення захисту та представництва, функціонування адвокатського самоврядування.
Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення основних термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
адвокат – фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставі та в порядку, передбаченому цим Законом;
адвокатська діяльність – незалежна професійна діяльність адвоката щодо надання правової допомоги, здіснення захисту та представництва в порядку та на засадах, визначених законом;
правова допомога – діяльність адвоката з надання правових консультацій та складання документів правового характеру;
адвокатський запит – викладена в письмовій формі, обов’язкова для виконання вимога адвоката до органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів їх посадових осіб, керівників підприємств, установ чи організацій, фізичних осіб (за їх згодою) незалежно від форм власності та підпорядкування, об’єднань громадян про надання відомостей, довідок, характеристик чи інших документів (їх посвідчених копій), або надання офіційних роз’яснень чи офіційної відповіді з питань, віднесених до їх компетенції;
адвокатське самоврядування – гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання, пов’язані з організацією та діяльністю адвокатури;
гонорар – грошова винагорода за надану адвокатом правову допомогу, здійснення захисту та представництва;
ордер – письмовий документ, який посвідчує повноваження адвоката на підставі договору про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва адвокатом чи адвокатським об’єднанням;
клієнт – фізична чи юридична особа, права і свободи якої адвокат захищає, або чиї законні інтереси він представляє, або котрій він безпосередньо надає правову допомогу в формах, передбачених цим Законом, незалежно від того, внесла ця особа гонорар особисто, чи він був сплачений її представником або будь-якою іншою юридичною чи фізичною особою.
договір про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва – це домовленість, згідно з якою одна сторона, адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання, адвокатська фірма), приймає на себе доручення другої сторони, клієнта (представника клієнта), на надання клієнту правової допомоги, здійснення його захисту та представництва на умовах, передбачених договором, а друга сторона, клієнт (представник клієнта), зобов’язується сплатити гонорар адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об’єднанню, адвокатській фірмі) за виконання доручення, а також фактичні витрати, пов’язані з виконанням договору.
Стаття 2. Адвокатура України
1. Адвокатура України – відповідно до Конституції України спеціально уповноважений недержавний, професійний, незалежний, самоврядний правозахисний інститут, до складу якого входять всі адвокати України, що діє з метою захисту прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина та надання правової допомоги юридичним особам та громадським організаціям.
Стаття 3. Принципи та засади здійснення адвокатської діяльності
1. Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, незалежності, демократизму, гуманізму та конфіденційності.
2. Адвокатську діяльність адвокат здійснює на всій території України, а за кордоном – згідно з міжнародними договорами України.
3. Представництво та захист в судах України прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб здійснюються лише адвокатами.
4. Право на заняття адвокатською діяльністю не обмежується віком особи.
5. Адвокат здійснює адвокатську діяльність індивідуально або у складі адвокатського бюро та адвокатського об’єднання.
6. До адвокатської діяльності не належить юридична діяльність:
- штатних юрисконсультів юридичних осіб та осіб, що працюють за трудовими угодами (контрактами) у юридичних та фізичних осіб – підприємців;
- правозахисна діяльність громадських організацій.
Стаття 4. Правове регулювання адвокатської діяльності
1. Організація та діяльність адвокатури України регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, актами органів адвокатського самоврядування, Правилами адвокатської етики.
Стаття 5. Принципи організації адвокатури (є розбіжності)
1. Адвокатуру України складають адвокати України, об’єднані на засадах членства у Національній асоціації адвокатів України та регіональних асоціаціях адвокатів.
2. Адвокатура України діє на засадах самоврядності, незалежності, верховенства права, законності, демократизму, корпоративності.
Стаття 6. Адвокатура і держава
1. Адвокатура не входить до системи органів державної влади та місцевого самоврядування.
2. Держава створює належні умови діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності.
3. Органи державної влади та місцевого самоврядування зобов’язані узгоджувати з органами адвокатського самоврядування проекти нормативно-правових актів, які стосуються питань організації та діяльності адвокатури в Україні, з надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва.
4. Уповноважений центральний орган виконавчої влади:
1) узагальнює статистичні дані про організацію та діяльність адвокатури;
2) організує фінансування надання правової допомоги за рахунок держави;
3) забезпечує виплату гонорару та відшкодування витрат адвоката у випадку надання правової допомоги за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до цього Закону;
4) здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатських об’єднань (утворень) України;
5. Органи виконавчої влади в межах своєї компетенції сприяють отриманню органами адвокатського самоврядування приміщень, придатних для здійснення їх функцій.
6. Органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції сприяють адвокатам, адвокатським об’єднанням і адвокатським бюро у вирішенні соціальних питань, надають їм в оренду придатні для роботи приміщення, встановлюють пільги щодо орендної плати та плати за комунальні послуги тощо.
Стаття 7. Помічник адвоката
1. Адвокат може мати помічників з числа осіб, що є громадянами України та закінчили вищий навчальний заклад III-IV рівня акредитації, отримали повну вищу освіту за спеціальністю „правознавство”, «міжнародне право» та «правоохоронна діяльність», працюють за трудовим договором (контрактом), укладеним з адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, адвокатською фірмою) з додержанням вимог цього Закону та законодавства про працю.
2. Помічник виконує доручення у справах, які знаходяться у провадженні адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень останнього.
3. Помічник адвоката зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю та дотримуватись Правил адвокатської етики.
4. Помічниками адвоката не можуть бути особи, зазначені в частині 2 статті 10 цього Закону.
Стаття 8. Стажист адвоката (стажування)
1. Особа, яка має намір отримати статус адвоката, повинна пройти стажування протягом шести місяців у адвоката (адвокатському бюро, адвокатському об’єднанні, адвокатській фірмі) згідно з Положенням про стажування і Програмою стажування, які розробляються Національною асоціацією адвокатів України, приймаються і змінюються З’їздом адвокатів України.
2. Стажистом адвоката може бути особа, яка закінчила вищий навчальний заклад III - IV рівня акредитації та отримала повну вищу освіту за спеціальністю „правознавство”, «міжнародне право» та «правоохоронна діяльність».
3. Адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання, адвокатська фірма) забезпечує підготовку стажиста до адвокатської діяльності.
4. Звільняються від проходження стажування особи, які мають стаж роботи помічником адвоката не менше двох років.
5. Стажист може виконувати доручення у справах, які знаходяться у провадженні адвоката (адвокатського об’єднання), крім тих, що належать до процесуальних повноважень адвоката.
6. Стажист зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю і дотримуватись Правил адвокатської етики.
7. Не може бути стажистом адвоката особа, зазначена в частині 2 статті 10 цього Закону.
8. Термін стажування, у випадку успішного його проходження, зараховується до стажу роботи в якості адвоката.
Стаття 9. Єдиний реєстр адвокатів України
1. З метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України та адвокатів іноземних держав, які отримали право надавати правову допомогу в Україні, ведеться Єдиний реєстр адвокатів України.
2. Ведення Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється відповідно до цього Закону та Положення про Єдиний реєстр адвокатів України, що затверджується Національною асоціацією адвокатів України.
3. Адміністратором Єдиного реєстру адвокатів України є Національна асоціація адвокатів України, яка здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України, контроль за діяльністю реєстраторів.
4. Реєстраторами Єдиного реєстру адвокатів України є регіональні кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури, до повноважень яких належить внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України.
5. До Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості:
1) прізвище, ім’я та по батькові адвоката;
2) номер, дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
3) назва органу, який прийняв рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
4) номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
5) поштовий індекс, адреса та телефон робочого місця адвоката;
6) назва та місцезнаходження адвокатського бюро або адвокатського об’єднання;
7) інформація про зупинення або припинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
8) дата внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України;
9) прізвище, ім’я та по батькові особи, яка внесла відомості до Єдиного реєстру адвокатів України.
До Єдиного реєстру адвокатів України вносяться відомості про адвокатів іноземних держав, які отримали дозвіл надавати правову допомогу, здійснювати захист та представництво в Україні.
6. Відомості Єдиного реєстру адвокатів України є відкритими та розміщуються для загального ознайомлення на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.
7. Протягом трьох робочих днів зі дня складання Присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, інформація про адвоката направляється регіональною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури до Національної асоціації адвокатів України, яка протягом трьох робочих днів з дня отримання інформації вносить відомості про адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України.
8. Адвокат протягом десяти днів повідомляє письмово відповідну регіональну кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури про зміну відомостей про себе, що містяться в Єдиному реєстрі адвокатів України.
9. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення адвокатом даних про себе для внесення в Єдиний реєстр адвокатів України змін та уточнень є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
Розділ ІІ. НАБУТТЯ ПРАВА НА ЗАНЯТТЯ
АДВОКАТСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
Стаття 10. Умови набуття права на заняття адвокатською діяльністю
1. Право на заняття адвокатською діяльністю може набути фізична особа, яка закінчила вищий навчальний заклад III-IV рівня акредитації та отримала повну вищу освіту за спеціальностями „правознавство», «міжнародне право» та «правоохоронна діяльність», має стаж роботи на посадах помічника адвоката, юрисконсульта, судді, помічника судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, старшого державного виконавця не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, успішно пройшла стажування у адвоката (в адвокатському об’єднанні), прийняла Присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
2. Не можуть набувати статус адвоката та займатись адвокатською діяльністю:
1) прокурори, слідчі, судді, нотаріуси, експерти, патентні повірені, юрисконсульти, та будь-яка особи, що працюють в суді, прокуратурі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, службі безпеки, органах державної влади і управління, місцевого самоврядування або перебувають на військовій чи державній службі;
2) особи, які мають непогашену чи не зняту судимість за вчинення необережного злочину;
3) особи, які були засуджені за вчинення умисного злочину (незалежно від зняття чи погашення судимості);
4) особи, які у встановленому законом порядку визнані недієздатними чи обмежено дієздатними;
5) особи, які були позбавлені права на заняття адвокатською діяльністю, протягом 7 років з дня прийняття рішення кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури про анулювання свідоцтва та припинення адвокатської діяльності.
Стаття 11. Допуск до складання кваліфікаційного іспиту.
1. Особа, яка відповідає вимогам частини 1 статті 10 цього Закону, має право звернутись до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою про допуск до складання кваліфікаційного іспиту для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
До заяви додаються документи, визначені в Положенні про порядок складання кваліфікаційних іспитів для отримання права на здійснення адвокатської діяльності.
2. Атестаційна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право перевіряти достовірність поданих документів і відомостей, звернутися до відповідних органів із запитом про їх перевірку або підтвердження.
3. Після проведення перевірки атестаційна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про допуск особи до складання кваліфікаційного іспиту або про відмову в допуску. Рішення атестаційної палати про відмову в допуску особи до складання кваліфікаційного іспиту затверджене рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури або до суду в порядку та в строк, визначені в Положенні про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.
4. Порядок подання документів, їх перевірки регіональною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та процедура допуску до складання кваліфікаційного іспиту і стажування визначаються Положенням зазначеним в пункті першому частині першій цієї статті.
Стаття 12. Кваліфікаційний іспит
1. Для визначення рівня професійної підготовки особи, яка має намір набути право на заняття адвокатською діяльністю проводиться кваліфікаційний іспит.
2. Організація та проведення кваліфікаційного іспиту здійснюється атестаційною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання заявника.
3. Кваліфікаційні іспити складаються державною мовою.
4. Положення про порядок складання кваліфікаційних іспитів для отримання права на здійснення адвокатської діяльності, критерії і процедуру оцінки знань осіб, які мають намір набути право на заняття адвокатською діяльністю, а також Програма кваліфікаційних іспитів затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури.
5. Кваліфікаційні іспити проводяться не рідше одного разу на три місяці.
6. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, допускається до його повторного складання не раніше ніж через рік.
Стаття 13. Набуття статусу адвоката
1. Після прийняття рішення атестаційною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про успішне складання кваліфікаційного іспиту, голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури протягом 7 днів направляє подання до Ради регіональної асоціації адвокатів про забезпечення проходження цією особою стажування.
У разі успішного проходження стажування, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури приймає рішення про видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або про відмову у видачі такого свідоцтва.
2. Рішення про відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю може бути оскаржене протягом одного місяця з дня прийняття рішення до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури або до суду.
3. Перед отриманням свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особа складає Присягу адвоката України і набуває статусу адвоката.
4. За складання кваліфікаційного іспиту та видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особа вносить внесок на організаційно-технічне забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, розмір та порядок внесення якого, визначається Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури.
5. Особа, яка набула статусу адвоката стає членом Національної асоціації адвокатів України.
Стаття 14. Складання Присяги адвоката України
1. Особа, якій вручається свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, складає Присягу адвоката України такого змісту:
ПРИСЯГА АДВОКАТА УКРАНИ
“Я, (ім’я та прізвище), урочисто присягаю: у своїй професійній діяльності стверджувати принципи верховенства права, принципово, беззастережно і відповідально захищати і представляти права людини та громадянина, права та законні інтереси юридичних осіб на підставі законодавства України, міжнародних актів про права та свободи людини, використовуючи для цього свої знання та майстерність, неухильно дотримуватись Правил адвокатської етики, суворо зберігати адвокатську таємницю, бути завжди незалежним і принциповим, уважним до людей, всюди і завжди берегти чистоту звання „адвокат”, бути вірним Присязі, надавати правову допомогу відповідно до Конституції та законів України, суворо зберігати адвокатську таємницю”.
2. Текст Присяги, підписаний адвокатом, зберігається кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури в особовій справі адвоката.
Розділ ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 15. Організаційні форми адвокатської діяльності
1. Адвокат є вільним у виборі організаційної форми адвокатської діяльності.
2. Адвокат зобов’язаний мати своє робоче місце для заняття адвокатською діяльністю, яке він обирає самостійно.
3. Організаційними формами адвокатської діяльності є: адвокатський кабінет (офіс адвоката), адвокатське бюро, адвокатська фірма та адвокатське об’єднання.
4. Організаційна форма здійснення адвокатської діяльності повинна бути відображена у назві.
5. Адвокатські об’єднання діють на засадах добровільності, самоврядування та колегіальності.
6. Учасниками (партнерами, членами) та керівниками адвокатських об’єднань та фірм можуть бути тільки адвокати.
7. Термін «адвокат» та похідні від нього можуть бути використані в найменуванні лише адвокатських кабінетів, адвокатських бюро, адвокатських об’єднань, адвокатських фірм, органів адвокатського самоврядування або громадських організацій адвокатів, передбачених статтею 20 цього Закону. У випадку використання терміну «адвокат» або похідних від нього слів іншими особами Національна асоціація адвокатів України або регіональна асоціація адвокатів має негайно звернутися до суду з вимогою про припинення такого використання, включаючи вимогу про ліквідацію юридичної особи, в назві якої використано термін «адвокат» або похідні від нього слова.
8. Адвокат вправі здійснювати свою діяльність одночасно лише в одній з організаційних форм, визначених цим Законом.
9. У випадку здійснення адвокатом адвокатської діяльності з порушенням вимог щодо організаційних форм, Національна асоціація адвокатів України або регіональна асоціація адвокатів має негайно застосувати до такого адвоката заходи дисциплінарного впливу.
10. У випадку здійснення адвокатської діяльності особою, яка не є адвокатом, адвокатським бюро чи адвокатським об’єднанням, Національна асоціація адвокатів України або регіональна асоціація адвокатів має негайно звернутися до суду з вимогою про припинення такої діяльності, включаючи вимогу про ліквідацію юридичної особи, яка здійснює адвокатську діяльність всупереч вимогам цього Закону.
Стаття 16. Адвокатський кабінет (офіс адвоката)
1. Адвокатський кабінет (офіс адвоката) засновується адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально.
2. Адвокатський кабінет є робочим місцем адвоката. Адвокатський кабінет може бути розміщений у житловому приміщенні.
3. Адвокатський кабінет не є юридичною особою.
4. Адвокат, що заснував адвокатський кабінет, відкриває поточні та інші рахунки в банках, має печатку, штамп та бланки.
Діяльність адвоката, який утворив адвокатський кабінет, регулюється Положенням, розробленим відповідно до Типового положення про адвокатський кабінет та затвердженим регіональною асоціацією адвокатів.
5. Адвокату забезпечується можливість обрати спеціальну (спрощену) систему оподаткування, обліку і звітності відповідно до Закону, як само зайнятій особі.
Стаття 17. Адвокатське бюро
1. Адвокатське бюро є неприбутковою організацією, яке засновується одним адвокатом і діє на підставі Положення, розробленого відповідно до Типового положення про адвокатське бюро, що затверджено регіональною асоціацією адвокатів.
2. Адвокатське бюро є юридичною особою.
3. Найменування адвокатського бюро повинно містити прізвище адвоката, який заснував адвокатське бюро, та словосполучення «адвокатське бюро».
4. Адвокатське бюро утримується за рахунок внесків адвоката-засновника.
5. Реєстрація адвокатського бюро здійснюється Міністерством юстиції України в порядку, передбаченому чинним законодавством, про що вноситься запис до реєстру, який ведеться згідно з Положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Стаття 18. Адвокатська фірма
1. Адвокатська фірма є юридичною особою, створеною двома і більше адвокатами, та діє на підставі затвердженого ними Статуту та партнерського договору, що укладається між ними. За партнерським договором адвокати-партнери зобов’язуються об’єднати свої зусилля для надання правової допомоги від імені всіх партнерів.
2. Засновниками та партнерами адвокатської фірми можуть бути виключно адвокати.
3. В адвокатській фірмі можуть також працювати адвокати на умовах цивільно-правового договору.
4. Адвокатська фірма має самостійний баланс, відкриває рахунки в банках на території України, а в установленому чинним законодавством порядку – в іноземних банках, має печатку, штампи і бланки з адресою з адресою і найменуванням адвокатської фірми.
5. Адвокатська фірма може створювати філії на всій території України, а також на території іноземної держави, якщо це передбачено законодавством даної іноземної держави.
6. Адвокатська фірма є неприбутковою організацією і утримується за рахунок внесків адвокатів – членів адвокатської фірми. Майно, що внесене партнерами адвокатської фірми як внески, належить їй на праві власності.
7. Договір про надання правової допомоги укладається від імені адвокатської фірми уповноваженою особою, яка доручає адвокату фірми, за погодженням з клієнтом, його виконання.
За неналежне надання або ненадання правової допомоги відповідальність, згідно з договором, несе адвокатська фірма. Умови та підстави відповідальності адвоката перед адвокатською фірмою визначаються партнерським договором або договорами з адвокатами.
8. Вимоги партнерського договору і статуту обов’язкові для виконання партнерами, самою адвокатською фірмою та її працівниками.
При виході з партнерського договору одного з партнерів він зобов’язаний передати уповноваженій особі всі справи, по яких адвокат надавав правову допомогу. Адвокат, який вийшов з партнерського договору, відповідає перед клієнтами та третіми особами по загальних зобов’язаннях, що виникли в період його участі в партнерському договорі.
9. Реєстрація адвокатської фірми здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством, про що вноситься запис до Реєстру, який ведеться згідно з Положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Стаття 19. Адвокатське об’єднання
1. Адвокатське об’єднання є юридичною особою, заснованою двома і більше адвокатами, та діє на підставі затвердженого ними статуту і укладеного між ними партнерського договору. За партнерським договором адвокати-партнери зобов’язуються об’єднати свої зусилля для надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва від імені всіх партнерів.
2. Засновниками та партнерами адвокатського об’єднання можуть бути виключно адвокати. В адвокатському об’єднанні можуть працювати також адвокати на умовах цивільно-правового договору.
3. Реєстрація адвокатського об’єднання здійснюється Міністерством юстиції України в порядку, передбаченому чинним законодавством, про що вноситься запис до реєстру, який ведеться згідно з Положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
4. Адвокатське об’єднання як юридична особа має всі права та несе відповідні обов’язки, передбачені Цивільним та Господарським Кодексами, а також іншими нормативно-правовими актами України.
5. Договір про надання правової допомоги укладається від імені адвокатського об’єднання уповноваженою особою, яка доручає адвокату об’єднання за погодженням з клієнтом його виконання. За неналежне надання або ненадання правової допомоги згідно з договором відповідальність несе адвокатське об’єднання. Договір на надання правової допомоги також може укладатися безпосередньо адвокатом, який входить до адвокатського об’єднання. В цьому випадку за неналежне виконання або ненадання правової допомоги згідно договором відповідальність несе адвокат, що уклав договір. Умови, підстави та порядок відповідальності адвоката перед адвокатським об’єднанням визначається партнерським договором або договорами з адвокатами.
6. Адвокатське об’єднання є неприбутковою організацією і утримується за рахунок внесків адвокатів – членів адвокатського об’єднання.
Стаття 20. Спілки та інші громадські організації адвокатів
Адвокати та адвокатські об’єднання мають право створювати місцеві, загальнодержавні та міжнародні спілки інші громадські організації та благодійні фонди.
Адвокатські об’єднання та адвокати, що займаються адвокатською практикою зі створенням кабінету або бюро, мають право створювати місцеві, загальнодержавні та міжнародні спілки, інші громадські організації та благодійні фонди.
Громадські організації адвокатів можуть бути членами міжнародних організацій адвокатів та юристів.
Розділ IV. НАДАННЯ АДВОКАТОМ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ, ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХИСТУ ТА ПРЕДСТАВНИЦТВА
Стаття 21. Види адвокатської діяльності
1. Видами адвокатської діяльності є:
1) надання усних і письмових консультацій, роз’яснень з законодавства, складання письмових довідок, заяв, скарг, клопотань, договорів, правових висновків та інших документів правового характеру;
2) представництво фізичних та юридичних осіб у всіх категоріях справ у Конституційному та інших судах і органах вирішення спорів, правоохоронних органах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування та організаціях, перед фізичними особами, та інших державних і недержавних органах або організаціях чи установах в Україні та за кордоном, іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів і інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
3) захист прав, свобод і інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого в усіх судах, правоохоронних органах, інших державних і недержавних органах в Україні та за кордоном, іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів і інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
4) представництво у виконавчому провадженні та при виконанні вироку в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та організаціях і перед фізичними особами;
5) надання правової допомоги затриманій особі і особі, яка притягується до адміністративної відповідальності та захист її прав, свобод і інтересів;
6) представництво інтересів виправданого, потерпілого, свідка, цивільного позивача, цивільного відповідача в процесі дізнання, досудового слідства, в судах;
2. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені чинним законодавством.
3. Адвокати можуть виступати представниками органів державної влади, органів місцевого самоврядування, в конституційному, цивільному, господарському, кримінальному та адміністративному судочинстві, якщо інше не встановлено законодавством.
4. При здійсненні будь-якого з видів адвокатської діяльності адвокат користується всіма правами, передбаченими цим та іншими законами, на нього поширюються всі гарантії адвокатської діяльності.
5. Займатися адвокатською діяльністю на професійній основі (систематично) з отриманням оплати (гонорару, винагороди) можуть лише адвокати. Ця заборона не поширюється на осіб, які працюють на юридичних посадах на підприємствах, в установах, організаціях (юристи, юрисконсульти та інші), та надають правову допомогу, визначену в частинах першій та другій, третій цієї статті, цим підприємствам, установам та організаціям як роботодавцям.
Стаття 22. Підстави для здійснення адвокатської діяльності
Підставою для здійснення адвокатської діяльності будь-якого виду є цивільно-правовий договір про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва (далі – договір про надання правової допомоги), який укладається між фізичною або юридичною особою і адвокатським кабінетом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням чи адвокатською фірмою.
Стаття 23. Договір про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва
1. Договір про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва (далі – договір про надання правової допомоги) – це домовленість, згідно з якою одна сторона, адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання, адвокатська фірма), приймає на себе доручення другої сторони, клієнта (представника клієнта) на надання клієнту правової допомоги, здійснення його захисту та представництва на умовах, передбачених договором, а друга сторона, клієнт (представник клієнта) зобов’язується сплатити гонорар адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об’єднанню, адвокатській фірмі) за виконання доручення, а також фактичні витрати, пов’язані з виконанням договору. Договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов договору, а при укладенні договору у письмовій формі – з моменту його підписання сторонами.
2. Договором можуть передбачатися і інші умови надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва.
3. Клієнтом – суб’єктом правової допомоги – є особа, права і свободи якої адвокат захищає, або чиї законні інтереси він представляє, або котрій він безпосередньо надає правову допомогу в інших формах, передбачених цим Законом, незалежно від того, внесла ця особа гонорар особисто, чи він був сплачений її представником або будь-якою іншою юридичною чи фізичною особою.
4. Адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання, адвокатська фірма) може прийняти доручення на надання правової допомоги безпосередньо від фізичної або юридичної особи, якій ця допомога надається, або іншої особи, що діє в її інтересах, законного представника неповнолітньої чи недієздатної особи, або органу (посадової особи), уповноваженого призначати захисника в кримінальному судочинстві відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, або повноважного представника юридичної особи.
5. У всіх випадках, коли допускається прийняття доручення не безпосередньо від фізичної або юридичної особи, якій надається правова допомога або здійснюється її захист та представництво, а від іншої особи, необхідно отримати підтвердження згоди особи, якій надається правова допомога, на надання їй правової допомоги цим адвокатом, якщо у особи, що укладала угоду, відсутні повноваження на вибір адвоката на свій розсуд без погодження з особою, якій надається правова допомога.
6. Договір про надання правової допомоги має чітко і недвозначно визначати всі істотні умови, на яких адвокат приймає доручення особи. В будь-якому випадку договір про надання правової допомоги має містити дані про:
1) сторони договору;
2) предмет договору (вид правової допомоги, що надається);
3) умови і розмір виплати гонорару за надану правову допомогу;
4) порядок і розмір компенсації витрат адвоката (адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, адвокатської фірми), пов’язаних з виконанням доручення.
7. Договір про надання правової допомоги укладається між фізичною або юридичною особою (довірителем) і адвокатом (адвокатським об’єднанням) не повинен містити положень, що суперечать чинному законодавству та Правилам адвокатської етики.
Стаття 24. Форма договору про надання правової допомоги,здійснення захисту та представництва
1. Договір про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва підлягає оформленню у письмовій формі.
2. У випадках надання правової допомоги таких видів, як консультація або роз’яснення з правових питань, видача довідки щодо законодавства, складення окремих правових документів угода може укладатися в спрощеній письмовій формі (запис у відомості, запис у журналі тощо).
3. Договір про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва може укладатися в усній формі лише у випадку, коли укладення письмового договору є неможливим, а особа потребує невідкладного надання правової допомоги. У такому випадку цей договір підлягає наступному письмовому оформленню в термін до трьох днів або, якщо для цього існують об’єктивні перешкоди – в найближчий можливий термін за межами зазначеного строку.
Стаття 25. Підстави відмови в укладенні договору про надання правової допомоги
1. При укладенні договору про надання правової допомоги,здійснення захисту та представництва адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання, адвокатська фірма) зобов’язаний якісно, компетентно, добросовісно виконати доручення особи, якій адвокат надає правову допомогу, з дотриманням вимог цього Закону та Правил адвокатської етики, а тому він не має права:
1) приймати доручення на виконання дій, що виходять за межі його професійних прав і обов’язків;
2) приймати доручення, якщо результат, якого бажає особа, котрій він надає правову допомогу, або засоби його досягнення, на яких вона наполягає, є протиправними;
3) приймати доручення, якщо він брав чи бере участь як захисник чи представник осіб, інтереси яких суперечать інтересам особи, яку він захищає або представляє, або якій він надає правову допомогу, а також особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або якщо він брав участь у цій справі як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, суддя, народний засідатель, присяжний, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий;
4) приймати доручення, якщо він є в родинних або сімейних стосунках з посадовою особою, яка брала або бере участь у розслідуванні або розгляді даної справи;
5) приймати доручення, якщо ним не досягнуто згоди з клієнтом (а у випадках, коли договір укладається з його представником, відповідно, з клієнтом або його представником), щодо істотних умов договору про надання правової допомоги відповідно до цього Закону;
6) приймати доручення, виконання якого може призвести до розголошення відомостей, таємниця яких охороняється цим Законом та Правилами адвокатської етики;
7) приймати доручення, якщо інтереси особи, якій він надає правову допомогу, об’єктивно суперечать інтересам іншого клієнта, з яким адвокат зв’язаний договором про надання правової допомоги або якщо є розумні підстави вважати, що передбачуваний розвиток інтересів цих осіб призведе до виникнення суперечностей їх інтересів. Це обмеження може бути скасовано в конкретному випадку за письмовою згодою обох (всіх тих) осіб, інтереси яких є (або можуть стати) суперечливими;
8) приймати доручення, знаючи, що його виконання може суперечити його власним інтересам, інтересам його родичів, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, адвокатської фірми, членом котрого він є, або суперечитиме його професійним та іншим обов’язкам; в цьому випадку договір може бути укладений, якщо клієнту повідомлений про можливий конфлікт інтересів.
2. У випадку відмови від прийняття доручення адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю щодо інформації, повідомленої йому особою, яка звернулась за наданням правової допомоги, у ході переговорів про прийняття доручення, або такої інформації, що стала йому відомою у зв’язку з цим.
3. Правила, передбачені цією статтею, поширюються і на укладення договорів про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, адвокатською фірмою.
Стаття 26. Припинення договору про надання правової допомоги,здійснення захисту та представництва. Дострокове розірвання договору
1. Дія договору про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва припиняється його повним виконанням.
2. Достроково договір може бути в будь-який час розірваний за взаємною згодою сторін, якщо законодавством не передбачено інше.
3. Особа, якій адвокат надає правову допомогу (далі – клієнт), може в будь-який час і з будь-яких причин (у тому числі без їх пояснення) розірвати договір з адвокатом в односторонньому порядку.
4. Без дотримання умов, передбачених частинами першою, другою та третьою цієї статті адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання, адвокатська фірма) може достроково (до завершення виконання доручення) розірвати договір з клієнтом, за однієї з наступних обставин:
1) Клієнт, який погоджується на розірвання договору, повинен отримати від адвоката достатню інформацію про можливі наслідки цього для перспективи виконання його доручення і у нього є реальна можливість звернутися до іншого адвоката;
2) особа використовує правову допомогу, що їй надається адвокатом, для полегшення вчинення злочину, якщо про це стало відомо адвокату та це є для нього очевидним;
3) особа грубо порушує обов’язки, взяті нею на себе згідно з договором про надання правової допомоги;
4) належне виконання доручення стає неможливим через дії особи, які вчиняються нею всупереч порадам адвоката;
5) особа не погоджується погашати передбачені договором фактичні видатки, якщо вони є необхідними для подальшого виконання доручення;
6) особа, яка укладала договір, не оплатила відповідний задаток (аванс) в рахунок гонорару, якщо це було передбачено договором про надання правової допомоги;
7) в інших випадках, передбачених чинним законодавством чи Правилами адвокатської етики, коли унеможливлюється виконання адвокатом договору згідно з вимогами цього Закону і Правил адвокатської етики.
5. В разі дострокового розірвання договору оплата праці адвоката здійснюється в порядку, передбаченому статтею 28 цього Закону.
Стаття 27. Документи, що посвідчують повноваження адвоката щодо виконання договору про надання правової допомоги
1. Документом, що посвідчує повноваження адвоката щодо виконання договору про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва при пред’явленні посвідчення адвоката, є ордер встановленого Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури України зразка, який є єдиним належним підтвердженням його повноважень щодо виконання договору і підставою для допуску його до участі в справі.
2. Забороняється вимагати від адвоката для допуску його до участі в справі і від особи, яка до нього звернулася за наданням правової допомоги, здійсненням захисту та представництва пред’явлення договору про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва.
3. У випадках, передбачених чинним законодавством щодо певних дій, адвокат зобов’язаний мати довіреність на їх вчинення.
Стаття 28. Оплата праці адвоката. Гонорар
1. Оплата праці адвоката здійснюється в формі гонорару.
2. Гонорар – встановлена договором грошова винагорода за надану адвокатом правову допомогу, здійснення захисту та представництва;
3. До суми гонорару не включаються кошти, що вносяться особою, якій адвокат надає правову допомогу (іншою особою, яка діє в його інтересах) на покриття фактичних витрат, пов’язаних з виконанням договору.
4. Гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, адвокатською фірмою) винагороди за надання правової допомоги особі, здійснення її захисту та представництва.
5. Порядок обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, різні доплати, зміни гонорару у зв’язку зі зміною обсягу і складності роботи тощо) визначається за домовленістю з особою та фіксуються в договорі про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва, або в додатках до нього, що складають його невід’ємну частину.
6. Загальний розмір усіх відрахувань з гонорару не може перевищувати тридцяти відсотків. Відрахування з компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством стягнення не звертається, не проводяться.
7. Адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання, адвокатська фірма не може укладати з особою, доручення якої перебуває в його провадженні, угод майнового характеру, окрім угод про засоби забезпечення зобов’язань клієнта щодо сплати гонорару або погашення фактичних видатків, пов’язаних з виконанням доручення.
8. Витрати адвоката, пов’язані з наданням правової допомоги, не включаються до суми гонорару, якщо інше не встановлено договором про надання правової допомоги.
9. Види передбачуваних витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги, і порядок їх оплати обумовлюються в договорі про надання правової допомоги.
Стаття 29. Порядок оплати праці адвоката
1. Право на виплату адвокату гонорару в повному обсязі виникає, якщо інше не передбачено договором, після повного виконання доручення; разом з тим, якщо це передбачено угодою, допускається часткова виплата гонорару поетапно за виконаний адвокатом обсяг доручення.
2. Якщо договір розривається достроково, оплата праці адвоката провадиться за фактично виконану роботу.
3. Договором про надання правової допомоги можуть бути передбачені можливість наступної зміни гонорару, визначеного у фіксованій сумі, у зв’язку із суттєвим зростанням або зменшенням обсягу правової допомоги, що має бути надана, та наслідки недосягнення згоди з цього питання.
4. У разі неналежного виконання доручення на вимогу фізичної чи юридичної особи, що уклала договір з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням чи адвокатською фірмою, внесена плата повертається їм повністю або частково, а при виникненні спору – за рішенням суду.
5. Оплата праці адвоката за надання правової допомоги у разі участі у кримінальній справі як захисника за призначенням, при звільненні громадянина від оплати за надану правову допомогу, захист та представництво або при наданні передбаченої законодавством безоплатної правової допомоги здійснюється за рахунок Державного бюджету, що виділяються на ці цілі спеціально з Державного бюджету на рахунки регіональних асоціацій адвокатів.
6. Умови оплати праці адвокатів за надання безоплатної правової допомоги, здійснення захисту та представництва, визначаються Кабінетом Міністрів України. Мінімальний денний розмір оплати праці адвоката у цих випадках, встановлюється З’їздом адвокатів України за погодженням з Кабінетом Міністрів України з щорічним врахуванням індексу інфляції, але не може бути меншим за 1/3 розміру мінімальної заробітної плати за повний день роботи адвоката.
Стаття 30. Оподаткування адвокатської діяльності
1. Оподаткування адвокатської діяльності здійснюється відповідно до норм діючого законодавства, виходячи зі статусу адвоката як само зайнятої особи та з урахуванням неприбуткового характеру цієї діяльності.
2. Оподаткування доходів адвокатських об’єднань, Національної асоціації адвокатів України, регіональних асоціацій адвокатів здійснюється в такому ж порядку, як і оподаткування неприбуткових організацій.
Розділ V. ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ АДВОКАТА.
ГАРАНТІЇ ЗДІЙСНЕННЯ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 31. Професійні права адвоката
1. При здійсненні адвокатської діяльності адвокат має право:
1) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб у всіх судах судової системи України, всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, об’єднаннях громадян тощо, до компетенції яких належать вирішення відповідних питань як в Україні, так і за кордоном, перед громадянами і юридичними особами;
2) приймати заяви, збирати предмети, документи, відомості про факти, збирати та подавати інші докази у справах, в яких адвокат надає правову допомогу, здійснює захист та представництво;
3) зберігати адвокатську таємницю;
4) запитувати і терміново одержувати відомості, характеристики, довідки та інші документи або їх копії від будь-яких фізичних чи юридичних осіб (незалежно від форм власності, методів господарювання тощо); при цьому ці особи зобов’язані надавати такі відомості, документи або їх копії безоплатно.
5) безперешкодно ознайомлюватися у будь-яких юридичних осіб з необхідними для виконання доручення документами, матеріалами, іншими джерелами інформації (в тому числі з тими, що становлять державну чи комерційну таємницю, відповідно до процедури, встановленої для ознайомлення з цією категорією документів);
6) одержувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань;
7) складати заяви, скарги, клопотання і інші правові документи та подавати їх в установленому законом порядку;
8) надавати консультації і довідки з правових питань як в усній, так і в письмовій формі;
9) посвідчувати копії документів у справах, які вони ведуть;
10) застосовувати технічні засоби, в тому числі для копіювання матеріалів справи, у якій адвокат здійснює захист та представництво, або надає правову допомогу, фіксувати аудіо- та відеозасобами процесуальні дії, у яких він бере участь, хід судового засідання тощо;
11) доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги, а також бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг, давати пояснення щодо суті клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів;
12) без спеціального дозволу зустрічатися наодинці без обмежень і в умовах, що забезпечують дотримання конфіденційності, зі своїм підзахисним, у тому числі при його затриманні, арешті і перебуванні під вартою без обмеження кількості побачень і тривалості кожного з них;
13) за згодою осіб проводити їх опитування, якщо вони володіють інформацією у справі, в якій адвокат бере участь, складати протоколи опитування, огляду;
14) бути присутнім при проведенні будь-яких процесуальних дій з особою, інтереси якої адвокат захищає або представляє, з правом ставити запитання всім учасникам процесуальних дій та занесенням цих запитань і відповідей на них до протоколу в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом;
15) безперешкодного допуску у приміщення органів державної влади, судів, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства та інші службові приміщення у зв’язку зі здійсненням ним адвокатської діяльності на підставі посвідчення адвоката, крім випадків встановленої законодавством спеціальної процедури;
16) одержувати копії процесуальних документів та отримувати письмові повідомлення в передбачених законом випадках;
17) на забезпечення безпеки відповідно до законодавства України;
18) приймати на роботу помічників та інших працівників;
19) виконувати інші дії, що не суперечать чинному законодавству.
Стаття 32. Соціальні права адвоката
1. Адвокат має право на всі види допомоги по державному соціальному страхуванню.
2. Внески на державне соціальне страхування сплачуються адвокатом на рівні осіб, що забезпечують себе роботою самостійно.
3. Пенсія при досягненні пенсійного віку призначається адвокатам, які мають стаж адвокатської діяльності не менше ніж 10 років та відповідний йому страховий стаж.
4. Пенсії адвокатам призначаються у розмірі 80 відсотків від доходу, на який відповідно до законодавства нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. За кожний повний рік адвокатської діяльності понад стаж, визначений частиною третьою цієї статті, пенсія збільшується на один відсоток розміру доходу, але не може бути більше 90 відсотків розміру доходу, на який відповідно до законодавства нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
5. До стажу адвокатської діяльності, визначеного частиною третьою цієї статті, зараховується період роботи помічником (стажистом) адвоката.
6. Пенсія адвокату виплачується за рахунок держави у повному розмірі, незалежно від його доходу, одержуваного після виходу на пенсію.
7. Виплата пенсій адвокатам на умовах, визначених цією статтею, здійснюється в порядку, встановленому законодавством про пенсійне забезпечення.
8. Адвокати, адвокатські утворення та органи адвокатського самоврядування можуть створювати недержавні пенсійні та інші фонди соціального страхування.
Стаття 33. Професійні обов’язки адвоката
1. При здійсненні адвокатської діяльності адвокат зобов’язаний:
1) професійно та сумлінно захищати права, свободи і законні інтереси довірителя;
2) дотримуватись вимог чинного законодавства, Присяги адвоката, Правил адвокатської етики;
3) виконувати рішення органів адвокатського самоврядування, прийнятих в межах їх компетенції та відповідно до Конституції України й цього Закону;
4) сплачувати щорічні внески на утримання органів адвокатського самоврядування;
5) підвищувати свою професійну кваліфікацію;
6) здійснювати захист за призначенням та надавати правову допомогу за рахунок держави у випадках та порядку, передбаченому законом;
7) зберігати адвокатську таємницю;
8) мати робоче місце;
9) протягом десяти днів письмово повідомити регіональний виконавчий орган адвокатського самоврядування про зміну відомостей про себе, що містяться в Єдиному реєстрі адвокатів України.
2. Адвокату забороняється:
1) використовувати свої повноваження на шкоду клієнту;
2) без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб;
3) займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, коли адвокат впевнений у само обмові клієнта;
4) визнавати доведеною вину клієнта, якщо останній її заперечує;
5) співпрацювати з органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове слідство;
6) відмовитись від прийнятого на себе обов’язку з надання правової допомоги, крім випадків, визначених законом.
Стаття 34. Гарантії здійснення адвокатської діяльності
1. Професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються і охороняються Конституцією України, цим та іншими законами, а саме:
1) гарантується забезпечення рівності прав адвоката з іншими учасниками процесу перед законом і судом, дотримання засад змагальності й свободи в наданні ним органам досудового слідства та суду доказів і у доведенні перед цими органами та судом їх переконливості;
2) забороняється порушення встановлених законом гарантій адвокатської діяльності. Будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності адвокатом або порушення встановлених законом гарантій адвокатської діяльності, його незалежності і адвокатської таємниці тягне відповідальність, передбачену законодавством;
3) забороняється вимагати від адвоката та інших осіб, перелічених у частині третій статті 35 цього Закону, надання відомостей, що складають адвокатську таємницю; з цих питань вони не можуть бути допитані по справі; забороняється також вимагати від громадян, посадових осіб свідчень, пов‘язаних з наданням адвокатом правової допомоги, здійсненням ним захисту та представництва, якщо відповідні відомості відносяться до предмету адвокатської таємниці;
4) забороняється проведення обшуку і огляду адвоката, його речей і приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність або проживає, стеження за адвокатом, контролювання застосовуваних адвокатом для надання правової допомоги інформаційних систем і засобів зв‘язку, знімання з них інформації, прослуховування його розмов;
5) забороняється проведення будь-яких інших оперативно-розшукових заходів, що можуть призвести до розголошення адвокатської таємниці;
6) життя, здоров‘я адвоката і його близьких родичів перебуває під охороною держави, вона забезпечує їх безпеку від злочинних посягань. Майно адвоката і майно його близьких родичів перебуває під охороною держави і держава забезпечує збереження його від злочинних посягань. Посягання на них, прояви неповаги до адвоката, образа, наклеп на його адресу, погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо адвоката, а також щодо його близьких родичів, умисне знищення або пошкодження майна, що належить адвокату або його близьким родичам, вбивство або замах на вбивство адвоката, поширення відомостей, що ганьблять адвоката, у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, тягнуть відповідальність, встановлену законом;
7) документи, пов’язані зі здійсненням адвокатом адвокатської діяльності, не підлягають витребуванню, огляду, розголошенню чи вилученню без його згоди;
8) не може бути внесено подання органом дізнання, слідчим, прокурором, а також винесено окрему ухвалу суду (постанову судді) щодо правової позиції адвоката у справі;
9) кримінальна справа проти адвоката з будь-яких підстав і незалежно від складу злочину, що йому інкримінується, може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя;
10) про затримання адвоката або застосування до нього запобіжного заходу суд або орган досудового слідства має обов’язково негайно повідомляти регіональний виконавчий орган адвокатського самоврядування;
11) слідчі дії щодо адвоката здійснюються з обов’язковою присутністю представника регіонального виконавчого органу адвокатського самоврядування;
12) адвоката не можна притягнути до кримінальної чи іншої відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв’язку з наданням правової допомоги, здійсненням захисту та представництва згідно з законом (у тому числі й після втрати ним статусу адвоката, якщо ці дії пов‘язані з його попередньою адвокатською діяльністю);
13) підприємства, установи, організації інші фізичні та юридичні особи незалежно від форм власності, видів діяльності, методів господарювання зобов‘язані безоплатно надавати адвокату на підставі його письмового запиту відповідні відомості, документи або їх копії не пізніше місячного терміну з дня надходження до них запиту. При цьому вимагання у адвоката будь-яких інших документів, окрім письмового запиту, забороняється. Ухилення від надання відповіді на запит тягне за собою встановлену законодавством відповідальність;
14) при здійсненні адвокатської діяльності адвокат користується свободою слова. Всі його висловлювання в процесі, заяви у засобах масової інформації, які не порушують Правил адвокатської етики, не можуть бути підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності;
15) забороняється ідентифікація адвоката з клієнтом. Будь які висловлювання, які відображають правову позицію особи, котрій адвокат надає правову допомогу, або щодо якої він здійснює захист або представництво не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності.
Стаття 35. Адвокатська таємниця
1. Адвокат має обов'язок у відносинах з клієнтом і право у відносинах з усіма іншими особами зберігати адвокатську таємницю.
2. Предметом адвокатської таємниці є будь-яка інформація про особу і отримана від неї інформація про третіх осіб, що стала відома адвокату в зв'язку з виконанням адвокатської діяльності, факт звернення і питання, з яких особа зверталася до адвоката (адвокатського бюро, адвокатського об'єднання, адвокатської фірми), а також суть порад, консультацій, роз'яснень адвоката, складені ним правові документи, всі матеріали, що складають адвокатське досьє, інформація, яка зберігається на електронних носіях, та будь-які документи і відомості, одержані адвокатом при здійсненні адвокатської діяльності.
3. Право і обов'язок адвоката зберігати адвокатську таємницю не обмежено у часі і поширюються на особу, яка мала статус адвоката, навіть після припинення такого статусу. За порушення адвокатської таємниці, яким заподіяно шкоду особі, котра була клієнтом або іншій особі, якої стосувалась відповідна інформація, адвокат несе дисциплінарну і цивільно-правову відповідальність, а особа, чий статус адвоката припинено, - цивільно-правову відповідальність на загальних засадах, передбачених Цивільним кодексом України.
4. Статус адвокатської таємниці з інформації, врегульованої ч.2 цієї статті, може зняти лише клієнт і лише у письмовій формі.
5. В разі пред'явлення клієнтом необґрунтованих вимог до адвоката з підстав надання неякісної правової допомоги, адвокат звільняється від обов'язку збереження адвокатської таємниці в межах, необхідних для захисту його прав та інтересів, і лише перед судом або дисциплінарним органом адвокатури, які зобов'язані вжити заходів для унеможливлення подальшого поширення такої інформації.
6. Адвокатське об'єднання та адвокат, що має технічних співробітників у адвокатському бюро чи кабінеті, зобов'язані забезпечити умови для збереження адвокатської таємниці його технічними співробітниками, створити належні умови, які унеможливлювали б доступ до сторонніх осіб до інформації, що складає адвокатську таємницю.
Розділ VI. ЗУПИНЕННЯ, ПРИПИНЕННЯ ТА ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА НА ЗАНЯТТЯ АДВОКАТСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
Стаття 36. Зупинення права на заняття адвокатською діяльністю
1. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється на певний строк кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури у таких випадках:
1) заняття адвокатом посад і виконання ним робіт, зазначених у пункті першому частини другої статті 10 цього Закону – до припинення дії зазначеної обставини;
2) вчинення адвокатом необережного злочину – до погашення чи зняття судимості;
3) накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на певний строк, – до закінчення встановленого строку;
4) визнання адвоката за рішенням суду недієздатним або обмежено дієздатним – до поновлення повної дієздатності особи.
2. У випадку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю у Єдиному реєстрі адвокатів України робиться відповідний запис.
3. Рішення про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може бути оскаржене до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури або до суду протягом місяця з дня прийняття відповідного рішення.
4. Особа, для якої виникли обставини, передбачені пунктом першим частини першої цієї статті, зобов’язана повідомити про це відповідну кваліфікаційну - дисциплінарну комісію адвокатури протягом десяти днів з дня настання таких обставин.
5. Протягом строку зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особа не має права здійснювати адвокатську діяльність та брати участь в органах адвокатського самоврядування.
6. Орган адвокатського самоврядування, за рішенням якого дію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особи було зупинено, поновлює його дію в десятиденний строк з моменту надходження відповідної заяви, якщо буде встановлено, що обставини, передбачені частиною першою цієї статті, відпали.
Стаття 37. Припинення права на заняття адвокатською діяльністю
1. Право на заняття адвокатською діяльністю припиняється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури у таких випадках:
1) подання адвокатом заяви про припинення права на заняття адвокатською діяльністю за власним бажанням;
2) визнання адвоката безвісно відсутнім;
3) оголошення адвоката померлим;
4) смерті адвоката.
2. У випадку припинення права на заняття адвокатською діяльністю інформація про адвоката виключається з Єдиного реєстру адвокатів України, а свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю анулюється.
3. Особа, щодо якої прийнято рішення про припинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не вправі здійснювати адвокатську діяльність та брати участь в діяльності органів адвокатського самоврядування.
Стаття 38. Позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю
1. Особа позбавляється права на заняття адвокатською діяльністю рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури у таких випадках:
1) виявлення недостовірності відомостей, на підставі яких особа набула право на заняття адвокатською діяльністю;
2) набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким адвоката засуджено за вчинення умисного злочину;
3) грубе порушення Присяги адвоката та обов’язків адвоката, визначених цим Законом.
2. У випадку позбавлення особи права на заняття адвокатською діяльністю інформація про неї виключається з Єдиного реєстру адвокатів України, а свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю анулюється.
3. Рішення про позбавлення особи права на заняття адвокатською діяльністю може бути оскаржене до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури або суду протягом місяця з дня прийняття відповідного рішення.
Розділ VІI. ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ АДВОКАТА
Стаття 39. Загальні умови дисциплінарної відповідальності адвокатів
Адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим законом.
Дисциплінарна справа відносно адвоката розглядається дисциплінарною палатою регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем знаходження адвоката (фактичного проживання та реєстрації, знаходження офісу, здійснення адвокатської практики).
Стаття 40. Підстава дисциплінарної відповідальності адвоката
1. Підставою дисциплінарної відповідальності адвоката є факт вчинення ним дисциплінарного проступку.
2. Дисциплінарним проступком адвоката є:
1) порушення адвокатом вимог щодо несумісності;
2) порушення адвокатом Присяги;
3) некваліфіковане надання правової допомоги;
4) систематичне або одноразове грубе порушення Правил адвокатської етики;
5) порушення адвокатської таємниці, якщо це призвело до порушення прав та інтересів довірителя;
6) невиконання або невчасне виконання своїх обов’язків, якщо це стало причиною порушення прав та інтересів довірителя;
7) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування прийнятих в межах своєї компетенції та відповідно до Конституції України, цього Закону та Актів адвокатського самоврядування;
8) порушення інших обов’язків адвоката, передбачених цим Законом та процесуальним законодавством України, Правилами адвокатської етики, іншими актами адвокатського самоврядування.
3. Не є підставою дисциплінарної відповідальності адвоката винесення судом рішення не на користь клієнта, скасування або зміна судового рішення, винесеного судом у справі, в якій адвокат надавав правову допомогу, здійснив захист, представництво, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку.
Стаття 41. Ініціювання дисциплінарної відповідальності адвоката
1. Право ініціювати питання дисциплінарної відповідальності адвоката шляхом подання до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури письмової скарги належить клієнту, а також іншим особам, чиї права, свободи чи законні інтереси були порушені адвокатом.
2. Не допускається зловживання правом, зазначеним у частині першій цієї статті, зокрема ініціювання питання відповідальності адвоката без достатніх підстав і використання вказаного права як способу тиску на адвоката у зв’язку з наданням ним правової допомоги.
Стаття 42. Стадії дисциплінарного провадження щодо адвоката
1. Дисциплінарне провадження – це процедура розгляду письмової скарги, в якій містяться відомості про наявність в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.
2. Дисциплінарне провадження складається з таких стадій:
1) порушення або відмова у порушенні дисциплінарної справи;
2) розгляд дисциплінарної справи;
3) прийняття рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності і застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення або закриття дисциплінарної справи;
4) перегляд прийнятого рішення Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури в разі його оскарження.
Стаття 43. Порушення дисциплінарної справи
Голова дисциплінарної палати регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури протягом місяця з дня надходження скарги своєю постановою вирішує питання про порушення дисциплінарної справи щодо адвоката та визначення дня її розгляду або про відмову в порушені дисциплінарної справи, про що повідомляє адвоката та суб’єкта ініціювання дисциплінарної відповідальності адвоката.
Голова дисциплінарної палати регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури відмовляє в порушенні дисциплінарної справи, якщо скарга не містить інформації про наявність в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.
Стаття 44. Розгляд дисциплінарної справи
1. Дисциплінарна справа щодо адвоката повинна бути розглянута дисциплінарною палатою регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури протягом місяця з дня її порушення на засадах: змагальності, презумпції невинуватості, надання адвокату права захищати себе самостійно або за допомогою іншого адвоката, своєчасного, але не пізніше ніж за тиждень, повідомлення адвоката про розгляд його дисциплінарної справи.
2. Під час розгляду справи дисциплінарна палата повинна заслухати пояснення адвоката, щодо якого порушено дисциплінарну справу, а також суб’єкта ініціювання дисциплінарної відповідальності адвоката. Зазначені особи мають право подавати докази на підтвердження своїх доводів.
3. На засіданні можуть бути заслухані повідомлення інших осіб, запрошених за клопотанням адвоката, суб’єкта ініціювання дисциплінарної відповідальності адвоката, або за ініціативою дисциплінарної палати, оголошені документи та розглянуті інші матеріали, що є у справі або додатково подані під час засідання.
4. Неявка адвоката чи суб’єкта ініціювання дисциплінарної відповідальності адвоката на засідання дисциплінарної палати без поважних причин не перешкоджає розгляду справи.
5. Під час засідання ведеться протокол, який підписується головуючим на засіданні та особою, яка вела цей протокол.
Стаття 45. Види дисциплінарних стягнень та строки їх
застосування і зняття
1. За вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано тільки одне з таких дисциплінарних стягнень:
1) попередження;
2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від 1 місяця до 1 року;
3) позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.
2. Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності не пізніше одного року з дня виявлення проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності адвоката або перебування його у відпустці.
3. Якщо протягом трьох років з дня накладення дисциплінарного стягнення адвоката не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Поновлення права на заняття адвокатською діяльністю відбувається шляхом внесення відповідної інформації до Єдиного реєстру адвокатів України.
Стаття 46. Прийняття рішення у дисциплінарній справі
1. За результатом розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів від загальної кількості членів палати приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення або закриття дисциплінарної справи.
2. Рішення приймається в режимі закритого засідання, та оголошується адвокату під розписку. Копія рішення надається адвокату та суб’єкту ініціювання дисциплінарної відповідальності адвоката протягом 3 днів з дня винесення рішення або подання відповідного звернення.
3. Рішення у дисциплінарній справі повинно містити:
1) назву комісії;
2) час та місце прийняття рішення;
3) прізвища та ініціали членів комісії;
4) прізвище, ім’я, по батькові адвоката, щодо якого проводилося дисциплінарне провадження;
5) обставини справи;
6) пояснення адвоката та відомості, що характеризують його особу;
7) пояснення суб’єкта ініціювання дисциплінарної відповідальності адвоката;
8) обґрунтування прийнятого рішення з посиланням на докази (зокрема, дії, що тягнуть дисциплінарну відповідальність, вказівку на міру дисциплінарної відповідальності, застосовану до адвоката, або підстави закриття справи).
9) порядок і строк оскарження рішення.
4. При обранні виду дисциплінарного стягнення враховуються характер проступку, його наслідки, особа адвоката, ступінь та вид його вини, інші обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.
Стаття 47. Оскарження рішення у дисциплінарній справі
1. Адвокат чи суб’єкт ініціювання дисциплінарної відповідальності адвоката має право оскаржити рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури протягом одного місяця з дня його прийняття.
2. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури протягом 10 днів з дня отримання скарги витребує матеріали дисциплінарної справи у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури і розглядає їх у порядку, передбаченому цим Законом.
3. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури може бути оскаржене до суду.
Розділ VIІI. АДВОКАТСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ
Стаття 48. Засади адвокатського самоврядування
1. З метою забезпечення незалежності адвокатури, належного виконання адвокатурою її конституційних завдань, забезпечення умов для ефективного виконання адвокатами своїх професійних обов’язків, розширення можливостей корпоративного впливу адвокатури на стан фахового право захисту в країні, захисту професійних прав адвокатів, представництва адвокатів України у відносинах з державними органами та органами місцевого самоврядування, а також між державними і закордонними організаціями і установами, забезпечення залучення адвокатури до законотворчого процесу діє адвокатське самоврядування.
Для реалізації цілей адвокатського самоврядування в Україні створюються і діють Національна та регіональні асоціації адвокатів. Їх вищими органами є З’їзд адвокатів України та обрана ним Рада Національної асоціації адвокатів України, регіональні збори адвокатів та обрані ними Ради регіональних асоціацій адвокатів.
2. Національна асоціація адвокатів України (НААУ) – незалежна самоврядна професійна організація, що діє на засадах професійної корпоративності об’єднує всіх адвокатів України. Національна асоціація адвокатів України засновується у відповідності до положень цього Закону.
3. НААУ та регіональні асоціації адвокатів здійснюють самоврядування адвокатури на засадах:
1) дотримання органами професійного самоврядування принципу незалежності адвокатської діяльності;
2) рівності прав всіх адвокатів, залучення всіх адвокатів до самоврядування адвокатури через механізми виборів виконавчих органів самоврядування, делегатів на З’їзд адвокатів України та безпосередньої участі в роботі загальних зборів адвокатів регіону;
3) заборони для всіх виконавчих органів самоврядування перебирати на себе функції органів безпосереднього самоврядування;
4) заборони для органів самоврядування втручатися в будь-якій формі у професійну діяльність адвоката по конкретних справах;
5) обов’язковості рішень органів самоврядування прийнятих в межах своєї компетенції та відповідно до Конституції України, цього Закону та Статуту адвокатського самоврядування;
6) можливості для кожного адвоката оскаржити рішення органу самоврядування, які, на його думку, прийняті за межами повноважень органів самоврядування та на порушення принципів, передбачених цією статтею;
7) підзвітності делегатів З’їзду адвокатів України регіональним зборам адвокатів, які їх обрали, обов’язковості рішень цих зборів для делегатів З’їзду адвокатів України;
4. До участі у формуванні органів адвокатського самоврядування залучаються всі адвокати, які внесені до Єдиного реєстру адвокатів України, в порядку визначеному цим Законом та актами НААУ.
Стаття 49. Форми адвокатського самоврядування
Адвокатське самоврядування забезпечується Національною асоціацією адвокатів України (НААУ) та регіональними асоціаціями адвокатів через З’їзди адвокатів України та загальні збори (конференції) адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, через обрані адвокатами виконавчі органи адвокатського самоврядування, відповідно, НААУ та регіональних асоціацій адвокатів – Раду НААУ та Ради асоціацій адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також через регіональні кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури і Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, які діють згідно Конституції України, цього Закону та актів адвокатського самоврядування.
Стаття 50. Повноваження Національної асоціації адвокатів України (НААУ)
1. Національна асоціація адвокатів України (НААУ) на національному рівні:
1) представляє адвокатуру України;
2) забезпечує умови для висококваліфікованого виконання адвокатами покладених на адвокатуру конституційних функцій;
3) захищає професійні, соціальні і громадянські права адвокатів;
4) сприяє залученню адвокатури до процесу законотворення та інших процесів, пов’язаних з розбудовою правової держави, впровадженням судово-правової реформи;
5) сприяє дотриманню гарантій адвокатської діяльності;
6) організовує виконання адвокатами захисту за призначенням;
7) організовує надання адвокатами безоплатної правової допомоги у випадках, передбачених законами України;
8) встановлює порядок підвищення кваліфікації адвокатів та організовує його у відповідності з цим Законом;
9) веде Єдиний реєстр адвокатів України через свій виконавчий орган;
10) скликає та організовує проведення З’їздів адвокатів України;
11) затверджує форму свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката, ордер;
12) визначає розмір організаційно – технічного внеску на проведення кваліфікаційних іспитів та плати за видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
13) затверджує порядок складання та програми кваліфікаційних іспитів, затверджує положення про порядок проходження стажування та програми стажування;
14) здійснює організаційне та матеріально-технічне забезпечення З’їздів адвокатів України, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, ревізійної комісії З’їзду адвокатів України, інших органів, утворених З’їздом адвокатів України;
15) виконує інші функції, передбачені цим Законом, актами НААУ.
2. НААУ та регіональні асоціації адвокатів реалізують свої повноваження через постійно діючі виконавчі органи самоврядування адвокатури, визначені цим Законом.
3. Діяльність органів НААУ та регіональних асоціацій адвокатів фінансується за рахунок членських внесків та з інших, не заборонених законом, джерел, зокрема передбачених цим Законом.
4. Рішення органів НААУ та регіональних асоціацій адвокатів з питань, що віднесені до її компетенції, є обов’язковими, відповідно, для всіх адвокатів України або відповідного регіону.
5. НААУ та регіональні асоціації адвокатів є юридичними особами та реєструються Міністерством юстиції України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
6. НААУ та регіональні асоціації адвокатів мають штамп і печатку зі своїм найменуванням, відкривають рахунки у банках у встановленому законодавством порядку.
7. НААУ та регіональні асоціації адвокатів є неприбутковими організаціями
Стаття 51. З’їзд адвокатів України
1. З’їзд адвокатів України є найвищим органом адвокатського самоврядування. З’їзд адвокатів України відповідно до цього Закону приймає обов’язкові для всіх адвокатів рішення, приймає акти адвокатського самоврядування.
2. З’їзд адвокатів України формується з делегатів, які обираються загальними зборами адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, шляхом таємного голосування, більшістю голосів присутніх на загальних зборах але не менше як 1/2 адвокатів відповідного регіону, включених до Єдиного реєстру адвокатів України.
3. Норма представництва на З’їзд адвокатів України встановлюється Регламентом З’їзду адвокатів України, а на установчий З’їзд адвокатів України – “Перехідними положеннями” до цього Закону.
4. З’їзд адвокатів України скликається кожні три роки Радою НААУ. Позачерговий З’їзд адвокатів України скликається у місячний термін на вимогу не менш як 1/3 загальної кількості адвокатів, або за ініціативою Ради НААУ, або не менш як 1/4 Рад регіональних асоціацій адвокатів.
5. З’їзд адвокатів України вважається правомочним, якщо в його роботі беруть участь не менше 2/3 від кількості обраних делегатів.
6. Рішення З’їзду адвокатів України приймаються простою більшістю голосів делегатів, які беруть участь в його роботі, якщо інше не встановлено цим Законом.
Стаття 52. Компетенція З’їзду адвокатів України
1. До виключної компетенції З’їзду адвокатів України відноситься:
1) прийняття актів адвокатського самоврядування;
2) прийняття Статуту НААУ та обрання виконавчого органу – Ради НААУ, типового положення про регіональну асоціацію адвокатів та внесення змін і доповнень до них;
3) прийняття змін і доповнень до діючих Правил адвокатської етики;
4) прийняття Регламенту З’їзду адвокатів України, Положень про Раду і Ревізійну комісію НААУ, постійні чи тимчасові комісії та інші дорадчі та допоміжні органи НААУ (з питань етики, захисту прав адвокатів, підвищення кваліфікації адвокатів тощо) та внесення змін і доповнень до них;
5) прийняття Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, Положення про регіональну кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, та внесення змін і доповнень до них.
Затвердження форми свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката;
6) прийняття Положення про Єдиний реєстр адвокатів України і порядок його оновлення й оприлюднення та внесення змін і доповнень до нього;
7) прийняття Положення про порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо адвоката та внесення змін і доповнень до нього;
8) прийняття інших нормативно-правових актів адвокатського самоврядування;
9) обрання і відкликання голови та заступників голови Ради НААУ, прийняття рішення про дострокове припинення їх повноважень Ради;
10) обрання і відкликання голови і членів Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури;
11) обрання і відкликання членів Ревізійної комісії НААУ;
12) затвердження висновків щодо проведених Ревізійною комісією НААУ перевірок;
13) затвердження звітів про результати фінансово-господарської діяльності Ради НААУ, в тому числі про виконання кошторису НААУ;
14) обрання членів Вищої ради юстиції відповідно до статті 131 Конституції України і Закону про Вищу раду юстиції;
15) встановлення мінімального і максимального розміру, порядку сплати і розподілу членських внесків;
16) затвердження кошторису НААУ;
17) визначення розміру відрахувань регіональних асоціацій адвокатів до НААУ;
18) затвердження штатного розкладу апарата НААУ;
19) затвердження рішень про вступ НААУ до міжнародних та інших об'єднань, підписання міжнародних договорів;
20) встановлення мінімального денного розміру оплати праці адвоката за рахунок бюджету на підставі цього Закону з щорічним врахуванням індексу інфляції;
21) затвердження основних напрямів діяльності НААУ на період повноважень новообраних виконавчих органів.
2. Рішення з питань, визначених в пунктах 1, 2, 3, 7, 13, 15 частини першої цієї статті, приймаються 2/3 голосів делегатів, присутніх на З’їзді адвокатів України.
Стаття 53. Рада Національної асоціації адвокатів України
1. Рада НААУ є постійно діючим колегіальним виконавчим органом адвокатського самоврядування. Рада НААУ обирається З’їздом адвокатів України на три роки у складі 30-ти осіб, по одному представнику від кожної регіональної асоціації адвокатів (з числа кандидатів, обраних на загальних зборах відповідного регіону), а також голови та його заступників, що обираються з числа делегатів З’їзду адвокатів України.
2. Рада НААУ:
1) координує діяльність регіональних асоціацій адвокатів;
2) організує інформаційне забезпечення адвокатів, адвокатських бюро, адвокатських об’єднань, адвокатських фірм;
3) здійснює заходи з підвищення кваліфікації адвокатів, розробляє єдину методику професійної підготовки і перепідготовки адвокатів, стажистів та помічників адвоката;
4) захищає соціальні і професійні права адвокатів, сприяє дотриманню гарантій адвокатської діяльності;
5) займається методичною діяльністю;
6) узагальнює дисциплінарну практику регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури і розробляє у зв’язку з цим відповідні рекомендації;
7) приймає рішення щодо розпорядження майном і коштами НААУ у відповідності з кошторисом і з призначенням майна;
8) як виконавчий орган НААУ веде Єдиний реєстр адвокатів України;
9) здійснює інші функції, передбачені Статутом НААУ.
3. У випадку невиконання Радою НААУ вимог цього Закону її повноваження можуть бути припинені достроково З’їздом адвокатів України.
4. Засідання Ради НААУ скликається її головою, а в період його відсутності – заступником у міру необхідності, але не менше одного разу на два місяці. Засідання вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин членів Ради НААУ.
5. Рішення Ради НААУ приймаються не менше як двома третинами голосів її членів, які беруть участь у засіданні.
6. Рада НААУ не може здійснювати адвокатську діяльність від свого імені, а також займатися підприємницькою діяльністю.
7. Повноваження Ради НААУ, голови, заступників голови та членів Ради НААУ визначаються цим Законом та Статутом НААУ.
Стаття 54. Голова, заступники голови та члени Ради
Національної асоціації адвокатів України
1. Голова НААУ представляє її в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, організаціях в Україні та за кордоном, а також у відносинах з фізичними особами, діє від імені НААУ без довіреності, видає довіреності й укладає договори, розпоряджається її коштами та майном за рішенням Ради НААУ у відповідності з кошторисом і з призначенням майна, розподіляє обов'язки між заступниками, здійснює прийом на роботу і звільнення з роботи працівників апарата Ради НААУ, скликає засідання Ради НААУ, забезпечує виконання рішень Ради НААУ і З’їзду адвокатів України.
2. Голова і заступники, а також інші члени Ради НААУ можуть поєднувати роботу у Раді з адвокатською діяльністю, одержуючи при цьому винагороду за роботу у Раді НААУ у розмірі, визначеному З'їздом адвокатів України.
Стаття 55. Регіональні асоціації адвокатів
1. В Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі діють регіональні асоціації адвокатів, які утворюються загальними зборами відповідного регіону, і мають статус юридичної особи.
2. Регіональні асоціації адвокатів є регіональною формою адвокатського самоврядування, утворюються і діють на засадах, визначених цим Законом, з метою реалізації завдань адвокатського самоврядування у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
3. У регіональну асоціацію адвокатів асоційовані всі адвокати, що включені до Єдиного реєстру адвокатів України відповідно по АРК, областях, містах Києву та Севастополю.
4. Порядок діяльності регіональних асоціацій адвокатів визначається Положенням про регіональну асоціацію адвокатів, яке приймається загальними зборами адвокатів регіону не менш ніж 2/3 голосів на підставі типового Положення про регіональну асоціацію адвокатів, що приймається З’їздом адвокатів України.
5. Регіональна асоціація адвокатів утворюється установчими зборами адвокатів, що здійснюють адвокатську діяльність у відповідному регіоні згідно з Єдиним реєстром адвокатів України.
6. Регіональна асоціація адвокатів є юридичною особою з моменту її державної реєстрації в порядку визначеному законодавством , має свої штампи, печатку, бланки, розрахункові рахунки в банківських установах як в національній, так і в іноземній валюті.
7. Голова, заступник голови та члени Ради регіональної асоціації адвокатів обираються загальними зборами адвокатів регіону таємним голосуванням строком на 3 роки у порядку, встановленому цим Законом та Положенням про регіональну асоціацію адвокатів.
8. Адвокати не відповідають по зобов’язаннях регіональних асоціацій адвокатів, а регіональні асоціації адвокатів не відповідають по зобов’язаннях адвокатів.
9. Регіональна асоціація адвокатів не вправі здійснювати адвокатську діяльність від свого імені.
10. Регіональна асоціація адвокатів є неприбутковою організацією.
Стаття 56. Загальні збори адвокатів
1. Вищим органом адвокатського самоврядування регіону є загальні збори адвокатів регіону (далі – збори адвокатів). Збори скликаються Радою регіональної асоціації адвокатів не рідше одного разу на рік. Рада регіональної асоціації адвокатів зобов’язана повідомити всіх адвокатів цього регіону про проведення зборів та про порядок денний не пізніше як за два тижні до їх проведення.
2. Позачергові збори адвокатів регіону скликаються Радою регіональної асоціації адвокатів за власною ініціативою, або за ініціативою Ради НААУ, або на вимогу 1/3 адвокатів регіону. Якщо протягом місяця з дати надходження вимоги адвокатів про проведення позачергових зборів Рада не вживає заходів до їх проведення, допускається організація проведення загальних зборів адвокатів регіону ініціативною групою у складі не менш як 10 адвокатів;
3. Збори адвокатів вважаються правомочними, якщо в їх роботі беруть участь не менше двох третин адвокатів, включених до Єдиного реєстру адвокатів України по відповідному регіону.
4. До повноважень Зборів адвокатів відносяться:
1) створення регіональної асоціації адвокатів та прийняття її Положення, внесення до нього змін і доповнень;
2) обрання Ради регіональної асоціації адвокатів в складі голови, заступників та членів, у кількості, визначеній положенням про кожну регіональну асоціацію адвокатів, прийняття рішень про дострокове припинення їх повноважень;
3) обрання ревізійної комісії регіональної асоціації адвокатів;
4) обрання голови та членів регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;
5) обрання делегатів на З’їзд адвокатів України;
6) обрання кандидатури для затвердження З’їздом адвокатів України представника регіону до складу Ради НААУ;
7) затвердження розміру членських внесків в межах, передбачених рішенням З’їзду адвокатів України щодо їх мінімального і максимального розміру з урахуванням особливостей регіону;
8) затвердження кошторису регіональної асоціації адвокатів;
9) затвердження звітів Ради регіональної асоціації адвокатів, у тому числі про виконання кошторису витрат Ради;
10) затвердження звіту ревізійної комісії про результати фінансово-господарської діяльності регіональні асоціації адвокатів;
11) затвердження штатного розкладу апарату регіональної асоціації адвокатів;
12) прийняття інших рішень відповідно до цього Закону.
5. Рішення загальних Зборів адвокатів приймаються простою більшістю голосів адвокатів, що беруть участь у Зборах. Рішення з питань, визначених в пунктах 1, 2, 4, 6, 7 частини 3 цієї статті, приймаються 2/3 голосів адвокатів, що беруть участь у Зборах.
6. Загальні Збори адвокатів можуть скасувати будь-яке рішення Ради регіональної асоціації адвокатів.
Стаття 57. Рада регіональної асоціації адвокатів
1. Рада регіональної асоціації адвокатів є колегіальним виконавчим органом регіонального самоврядування.
2. Рада регіональної асоціації адвокатів обирається Зборами адвокатів регіону терміном на три роки, таємним голосуванням у кількості, яка визначається Зборами, зі складу адвокатів відповідного регіону, включених до Єдиного реєстру адвокатів України по даному регіону. Збори адвокатів регіону щорічно в разі необхідності мають право здійснювати ротацію 1/3 складу Ради в порядку, визначеному Статутом асоціації.
3. Рада регіональної асоціації адвокатів:
1) забезпечує доступність правової допомоги, в тому числі що надається громадянам України безоплатно у випадках, передбачених законодавством України;
2) забезпечує надання правової допомоги адвокатами, що беруть участь як захисники у кримінальному судочинстві за призначенням органів дізнання, органів досудового слідства, суду, і в інших випадках, передбачених законом;
3) сприяє підвищенню кваліфікації адвокатів;
4) захищає соціальні і професійні права адвокатів;
5) сприяє забезпеченню адвокатських кабінетів, бюро, об’єднань, фірм приміщеннями для здійснення адвокатської діяльності та засобами зв’язку;
6) організує інформаційне забезпечення адвокатів, а також обмін досвідом роботи між ними;
7) займається методичною діяльністю;
8) призначає керівників та забезпечує проходження стажування осіб, що мають намір набути статус адвоката;
9) скликає не рідше одного разу в рік збори адвокатів, формує їх порядок денний;
10) розпоряджається коштами та майном регіональної асоціації адвокатів у відповідності з кошторисом, що затверджується Зборами адвокатів і з призначенням майна;
11) Рада регіональної асоціації адвокатів є підконтрольною та підзвітною Зборам адвокатів відповідного регіону.
4. У випадку невиконання Радою регіональної асоціації адвокатів вимог цього Закону, актів адвокатського самоврядування, Статуту НААУ та Положення про регіональну асоціацію адвокатів, повноваження Ради можуть бути припинені достроково Зборами адвокатів.
5. Засідання Ради скликається її головою в міру необхідності, але не рідше одного разу на два місяці. Засідання вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менш двох третин членів Ради.
6. Рішення Ради приймаються не менш як двома третинами голосів членів Ради, що беруть участь у засіданні.
7. Голова, заступники, а також інші члени Ради можуть поєднувати роботу в Раді регіональної асоціації адвокатів з адвокатською діяльністю, одержуючи при цьому винагороду за роботу в Раді в розмірі, визначеному З’їздом адвокатів України.
Стаття 58. Голова регіональної асоціації адвокатів
Голова регіональної асоціації адвокатів представляє асоціацію у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, а також з фізичними і юридичними особами, діє від імені регіональної асоціації адвокатів без довіреності, видає довіреності й укладає договори від імені регіональної асоціації адвокатів, розпоряджається її майном та коштами за рішенням Ради у відповідності з кошторисом і з призначенням майна, здійснює прийом на роботу і звільнення з роботи працівників Ради, скликає засідання Ради, забезпечує виконання рішень Ради і рішень Зборів адвокатів.
Стаття 59. Майно Національної асоціації адвокатів України і
регіональних асоціацій адвокатів
1. Майно НААУ формується за рахунок відрахувань регіональних асоціацій адвокатів, благодійної допомоги (пожертвувань), що надходять від юридичних і фізичних осіб, та інших не заборонених законом джерел у порядку, встановленому законодавством України.
2. Майно регіональних асоціацій адвокатів формується за рахунок членських внесків, грантів і благодійної допомоги (пожертвувань), що надходять від юридичних і фізичних осіб, штрафів, накладених в порядку, передбаченому цим Законом, інших не заборонених законом джерел у порядку, встановленому законодавством України.
3. До витрат НААУ та регіональних асоціацій адвокатів відносяться витрати на заробітну плату працівників апарату, матеріальне забезпечення діяльності.
Стаття 60. Ревізійні комісії
1. Ревізійні комісії обираються з числа адвокатів для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю НААУ та регіональних асоціацій адвокатів і їх органів.
2. Ревізійна комісія НААУ керується у своїй діяльності Положенням про Ревізійну комісію НААУ, яке приймається З’їздом адвокатів України.
3. Ревізійна комісія НААУ обирається З’їздом адвокатів України таємним голосуванням терміном на 3 роки в кількості 7 членів.
Ревізійна комісія регіональної асоціації адвокатів обирається зборами адвокатів у кількості, що визначається Зборами адвокатів, терміном на 3 роки.
4. Про підсумки своєї діяльності ревізійна комісія звітує, відповідно, перед З’їздом адвокатів України та Зборами адвокатів регіону.
5. Члени ревізійної комісії можуть поєднувати роботу в ревізійній комісії з адвокатською діяльністю, одержуючи при цьому винагороду за роботу в ревізійній комісії в розмірі, визначеному З’їздом адвокатів України.
Стаття 61. Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури
1. Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури (КДКА) утворюються зборами адвокатів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі при Радах регіональних асоціацій адвокатів у складі двох палат: атестаційної палати та дисциплінарної палати.
До складу атестаційної палати входить 11 членів: 6 (шість) адвокатів регіону, стаж адвокатської діяльності яких становить не менш 7 років, 4 (четверо) суддів, 1 (один) представник регіонального управління юстиції.
До складу дисциплінарної палати входить дев’ять членів: шість адвокатів, стаж адвокатської діяльності яких становить на менше 7 років, два судді.
КДКА визначають рівень професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, розглядають звернення фізичних і юридичних осіб, щодо неналежного адвокатами професійної діяльності і мають повноваження прийняття рішень за результатами кваліфікаційних іспитів, допуск або не допуск до стажування, видачу або відмову видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, порушення або відмову у порушенні дисциплінарних справ, та вирішення питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів, зокрема про: припинення, зупинення чи позбавлення свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Положення про регіональні КДКА приймаються З’їздом адвокатів України.
КДКА є юридичною особою.
2. КДКА обирає зі свого складу строком на три роки голову КДКА.
Заступниками Голови КДКА є голови атестаційної та дисциплінарної палати.
3. КДКА приймає рішення про допуск до стажування, приймає кваліфікаційні іспити і рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
4. КДКА розглядає дисциплінарні справи адвокатів згідно з Положенням про порядок притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності і за результатами розгляду справ приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності або про відсутність підстав для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
5. КДКА проводять перевірки умов роботи адвокатських кабінетів, адвокатських бюро, адвокатських об’єднань, адвокатських фірм, окремих адвокатів у зв’язку зі скаргами, зверненнями, заявами та поданнями про порушення цього та інших Законів або Правил адвокатської етики з метою забезпечення високої якості надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва.
6. Засідання КДКА вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин її членів від загальної кількості.
Засідання атестаційної та дисциплінарної палат КДКА вважаються правомочними, якщо на них присутні не менше 2/3 членів від загальної кількості палати.
7. Рішення КДКА приймається більшістю голосів її членів, від загальної кількості, і протягом п’яти днів з моменту його винесення направляється особі, щодо якої його винесено, рекомендованим листом з повідомленням або передається особисто під розписку.
8. Рішення КДКА може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури або до суду протягом одного місяця з дня його прийняття. Адвокат може оскаржити рішення КДКА про припинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю також до регіональних зборів адвокатів, а рішення ВККА – до З’їзду адвокатів України.
9. Порядок організації і діяльності, умови оплати праці членів КДКА визначаються Положенням про КДКА, яке затверджується З’їздом адвокатів України.
10. Регіональні КДКА діють на підставі цього Закону та Положення про регіональні КДКА Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, що приймаються З’їздом адвокатів України.
Стаття 62. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури
1. Для розгляду скарг на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісії адвокатури (КДКА) З’їздом адвокатів України обирається Вища кваліфікаційна комісія адвокатури (ВККА) в складі 27 осіб, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше 10-ти років (по одному адвокату від Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (з числа кандидатів, висунутих регіональними зборами адвокатів), таємним голосуванням, строком на 3 роки). Голова ВККА, та його заступники обираються на 3 роки З’їздом адвокатів України таємним голосуванням з числа членів комісії. Адвокати, обрані до складу ВККА не можуть одночасно бути членами інших органів адвокатського самоврядування (крім участі у зборах членів регіональної асоціації адвокатів та З’їзді адвокатів України). До складу ВККА не можуть обиратися особи, які входять до складу регіональних КДКА.
2. До ВККА можуть бути оскаржені такі рішення:
1) про відмову у допуску до складання кваліфікаційних іспитів;
2) про відмову у видачі свідоцтва про право а заняття адвокатською діяльністю;
3) про накладання на адвоката дисциплінарного стягнення або про відмову;
4) інші рішення, що їх приймають КДКА
3. ВККА може залишити в силі, змінити або скасувати рішення КДКА. При наявності у матеріалах справ достатніх матеріалів для вирішення справи по суті ВККА може скасувати рішення КДКА та постановити нове рішення.
4. Засідання ВККА вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше 2/3 членів ВККА, а рішення приймається більшістю голосів членів комісії, які присутні на засіданні.
5. Рішення ВККА може бути оскаржено до суду.
6. ВККА діє при Раді НААУ на підставі цього Закону, та Положення про ВККА, що приймається і змінюється З’їздом адвокатів України.
Стаття 63. Рішення органів адвокатського самоврядування
1. Рішення З’їзду адвокатів України та Ради НААУ, прийняті в межах їх компетенції, визначеної цим законом, є обов’язковими до виконання усіма адвокатами, адвокатськими бюро, та адвокатськими об’єднаннями України.
2. Рішення загальних зборів членів регіональної асоціації адвокатів та Ради регіональної асоціації адвокатів, прийняті в межах їх компетенції, визначеної цим Законом, є обов’язковим до виконання адвокатами, адвокатськими бюро та адвокатськими об’єднаннями відповідного регіону.
3. Рішення органів адвокатського самоврядування набувають чинності з моменту їх прийняття, якщо інше не визначено в самому рішення або в Законі.
4. Рішення органів адвокатського самоврядування можуть бути оскаржені адвокатами, адвокатськими бюро або адвокатськими об’єднаннями до суду.
Стаття 64. Фінансове забезпечення органів адвокатського
самоврядування
1. Утримання органів адвокатського самоврядування здійснюється за рахунок:
1) внесків осіб, щодо яких відповідними органами прийнято рішення про допуск до кваліфікаційних іспитів для набуття статусу адвоката та отримання про право на заняття адвокатською діяльністю (організаційно-технічне забезпечення);
2) щорічних внесків адвокатів на утримання органів адвокатського самоврядування;
3) добровільних внесків адвокатів або адвокатських об’єднань;
4) благодійної допомоги (пожертв), що надходять від фізичних і юридичних осіб;
5) інших джерел, не заборонених законом.
2. Розміри вказаних внесків адвокатів визначаються порядку, вказаному в цьому Законі.
3. Кошти підлягають внесенню на рахунки регіональних КДКА, а вказані у пункті 2 частини 1 цієї статті - на рахунки регіональних асоціацій адвокатів, і використовуються ними виключно до кошторисів, що затверджуються відповідно комісіями та зборами регіональних асоціацій адвокатів.
Кошти, передбачені пунктами 4,5 частини 1 цієї статті можуть бути внесені безпосередньо на рахунок Ради НААУ, та використані відповідно до кошторису Ради, затвердженої З’їздом адвокатів України.
Стаття 65. Співвідношення повноважень виконавчих органів
самоврядування та кваліфікаційно-дисциплінарних
органів адвокатури
1. Для унеможливлення будь-якого впливу на вільне волевиявлення адвокатів, висловлення ними критичних зауважень та пропозицій щодо діяльності виконавчих органів самоврядування адвокатури, система кваліфікаційно-дисциплінарних органів адвокатури створюється при відповідних Радах НААУ та регіональних асоціацій адвокатів, але автономно і незалежно від виконавчих органів самоврядування;
2. Одні й ті ж особи не можуть одночасно займати посади в виконавчих органах самоврядування та в кваліфікаційно-дисциплінарних органах регіонального та центрального рівня;
3. Виконавчі органи самоврядування НААУ та регіональних асоціацій адвокатів не можуть скасовувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарних органів адвокатури. Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури та Вища кваліфікаційна комісія адвокатури підзвітні лише органам безпосереднього самоврядування, які їх обирають, – Загальним зборам адвокатів регіону та З’їзду адвокатів України.
4. Адвокат може оскаржити рішення кваліфікаційно-дисциплінарних органів адвокатури перед загальними зборами адвокатів регіону або З’їздом адвокатів в порядку, передбаченому Положенням про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності або до суду.
Стаття 66. Гарантії незалежності рішень кваліфікаційних
та дисциплінарних органів адвокатури
1.Кваліфікаційно-дисциплінарні органи адвокатури підконтрольні і підзвітні лише органам безпосереднього самоврядування адвокатури – Загальним зборам членів регіональних асоціацій адвокатів та З’їзду адвокатів України.
2. Будь-яке втручання в діяльність ВККА або КДКА з боку виконавчих органів самоврядування адвокатури не допускається.
3. Одні і ті ж особи не можуть одночасно займати посади в кваліфікаційних або дисциплінарних органах та виконавчих органах самоврядування адвокатури.
4. Будь-яке рішення ВККА або КДКА, що виходить за межі їх повноважень є нікчемним.
5. Дострокове відкликання членів КДКА або ВККА, можливе лише з підстав грубого порушення ними чинного законодавства та Правил адвокатської етики і лише органом, який їх обрав, якщо за це проголосує не менш як ¾, присутніх, відповідно, на Загальних зборах членів регіональних асоціацій адвокатів, або на З’їзді адвокатів України.
Стаття 67. Гарантії участі адвокатів у самоврядуванні
1. Рада регіональної асоціації адвокатів повідомляє всіх адвокатів регіону про проведення чергових Загальних зборів членів регіональної асоціації адвокатів та про порядок денний Зборів не менш як за 45 днів замовною поштою із збереженням поштового реєстру відправлень протягом 5 років.
2. Рада НААУ повідомляє делегатів З’їзду адвокатів України про проведення З’їзду та про порядок денний З’їзду не менш ніж за три місяці до проведення З’їзду замовною поштою із збереженням поштового реєстру відправлень протягом 5 років.
3. Всі проекти актів самоврядування адвокатури, які включаються до порядку денного, відповідно, Загальних зборів членів регіональних асоціацій адвокатів або З’їзду адвокатів України, доводяться до відома всіх адвокатів регіону або адвокатів України через офіційні періодичні видання регіональних асоціацій адвокатів та НААУ, що видаються і поширюються в порядку, передбаченому Положенням про офіційні друковані органи регіональних асоціацій адвокатів та НААУ, яке приймається З’їздом адвокатів України, та розміщуються на офіційному веб-сайті регіональних асоціацій адвокатів та НААУ.
4. Порушення вимог, визначених ч.3 цієї статті, при прийнятті будь-якого акту самоврядування адвокатури загального характеру тягне його нікчемність.
5. Адвокат, адвокатське об’єднання, адвокатська фірма, громадська організація адвокатів може оскаржити будь-яке рішення органів адвокатського самоврядування до суду з підстав порушення прав адвокатів на самоврядування, втручання в професійну діяльність адвоката, недотримання основних засад організації та здійснення адвокатської діяльності, визначених цим Законом, а також з підстав перевищення органом самоврядування, який прийняв рішення, процедури його прийняття або не легітимності складу (порядку скликання) цього органу.
Розділ IX.
ЗДІЙСНЕННЯ В УКРАЇНІ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТОМ ІНОЗЕМНОЇ ДЕРЖАВИ.
ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО СТАТУСУ
Стаття 68. Межі здійснення адвокатської діяльності в Україні
адвокатом іноземної держави. Особливості статусу
адвоката іноземної держави
1. Адвокат іноземної держави може надавати правову допомогу в Україні лише із законодавства тієї країни, в якій він отримав статус адвоката.
2. При наданні адвокатом іноземної держави правової допомоги в Україні на нього поширюються професійні права та обов’язки адвоката, визначені цим Законом, в частині, що є застосовною до нього, зважаючи на обмеження предмету його діяльності.
3. На адвоката іноземної держави повною мірою поширюються передбачені цим Законом гарантії адвокатської діяльності.
Стаття 69. Набуття адвокатом іноземної держави права на надання
правової допомоги в Україні
1. Рішення про дозвіл на надання правової допомоги адвокату іноземної держави приймається Радою НААУ в разі підтвердження адвокатом іноземної держави його статусу адвоката відповідної країни в порядку, передбаченому Положенням про надання правової допомоги в Україні адвокатом іноземної держави, яке приймається З’їздом адвокатів України.
2. За результатами розгляду документів, що підтверджують статус адвоката в іноземній державі та відсутність перешкод для набуття статусу адвоката, передбачених цим Законом, Рада НААУ на підставі відповідного рішення видає адвокату іноземної держави дозвіл на надання правової допомоги на території України з питань законодавства відповідної держави.
Стаття 70. Форми надання правової допомоги адвокатом іноземної
держави на території України
1. На адвоката іноземної держави поширюються норми цього Закону щодо організаційних форм здійснення адвокатської діяльності.
2. Адвокат іноземної держави може бути членом адвокатського об’єднання разом з адвокатами України; це не впливає на обсяг його повноважень.
3. Не допускається створення адвокатського об’єднання, в складі котрого адвокати України становитимуть меншість.
Стаття 71. Відповідальність адвоката іноземної держави
1. В разі вчинення адвокатом іноземної держави дисциплінарного проступку він несе дисциплінарну відповідальність в порядку, передбаченому цим Законом для адвокатів України, з урахуванням специфіки його статусу: а саме замість зупинення або припинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю до адвоката іноземної держави застосовується зупинення або відкликання дозволу на надання правової допомоги.
2. За надання неякісної правової допомоги адвокат іноземної держави несе незалежно від дисциплінарної цивільно-правову відповідальність на загальних засадах, передбачених цим Законом та чинним цивільним законодавством України.
3. Про накладення на адвоката іноземної держави дисциплінарного стягнення Рада НААУ повідомляє асоціацію адвокатів відповідної країни.
Стаття 72. Участь адвоката іноземної держави в адвокатському
самоврядуванні
1. Адвокат іноземної держави не є членом регіональних асоціацій адвокатів та НААУ і, відповідно, не має прав та обов’язків, пов’язаних із членством у НААУ, за виключенням прав, передбачених цією статтею.
2. Адвокат іноземної держави може звертатись до органів регіональних асоціацій адвокатів та НААУ за захистом своїх професійних прав та обов’язків; на оплатних засадах брати участь в навчально-методичних заходах, що проводяться регіональними асоціаціями адвокатів та НААУ; брати участь в загальних зборах адвокатів регіону з правом дорадчого голосу; в порядку, передбаченому Статутом НААУ брати участь в З’їзді адвокатів з правом дорадчого голосу.
Стаття 73. Реєстр адвокатів іноземних держав, які мають дозвіл надавати правову допомогу в Україні
1. Реєстр адвокатів іноземних держав, які отримали дозвіл надавати правову допомогу в Україні, в якості самостійної складової входить до Єдиного реєстру адвокатів України.
2. Ведення Реєстру адвокатів ін