Міжнародні документи

Хартія основоположних принципів діяльності європейських адвокатів

У суспільстві, що грунтується на верховенстві права, адвокат виконує особливу роль. Обов'язки адвоката не обмежуються сумлінним виконанням того, що йому доручено виконувати в межах, дозволених законом. Адвокат має слугувати інтересам правосуддя, а також тим, чиї права і свободи йому довірено стверджувати і захищати, і обов'язком адвоката є не лише представляти справу клієнта, а й бути його порадником. Повага до професійної діяльності адвоката є суттєвою умовою для ствердження верховенства права і демократії у суспільстві.

Кодекс поведінки європейських адвокатів Ради адвокатів Європи. Стаття 1.1

Існують основоположні принципи, що є спільними для всієї адвокатської професії в Європі, навіть якщо ці принципи висловлені дещо інакше у різних юрисдикціях.

Ці основоположні принципи лежать в основі різних національних та міжнародних кодексів, якими регулюється поведінка адвокатів. Європейські адвокати віддані цим засадам, без яких неможливе належне здійснення правосуддя, доступ до правосуддя та право на справедливий судовий розгляд, що вимагається Європейською конвенцією з прав людини. Адвокатським об'єднанням і спілкам адвокатів, судам, законодавцям, урядам та міжнародним організаціям слід прагнути підтримувати і захищати ці основоположні принципи заради загальних інтересів.

Ці основоположні принципи, зокрема, такі:

(а) незалежність адвоката і свобода адвоката представляти справу клієнта;
(b) право і обов'язок адвоката дотримуватися конфіденційності щодо справ клієнтів та право на повагу до професійної таємниці;
(c) уникнення конфліктів інтересів між різними клієнтами або між клієнтом і адвокатом;
(d) гідність і честь адвокатської професії, високі моральні якості та добра репутація окремого адвоката;
(e) відданість клієнтові;
(f) справедливе ставлення до клієнтів стосовно сплати гонорарів;
(g) професійна компетентність адвоката;
(h) повага до колег по професії;
(і) повага до верховенства права та справедливого здійснення правосуддя; та
(j) саморегулювання адвокатської професії.

Коментар щодо Хартії основоположних принципів діяльності європейських адвокатів
(прийнято на пленарній сесії Ради адвокатських об'єднань і спілок адвокатів Європи 11.05.2007 року)

1. 24 листопада 2006 року Рада адвокатських об'єднань і спілок адвокатів Європи одноголосно прийняла "Хартію основоположних принципів діяльності європейських адвокатів". У Хартії міститься перелік десяти принципів, спільних для діяльності всіх європейських адвокатів. Повага до цих принципів є основою права на захист, яке є наріжним каменем усіх інших основоположних прав у демократичному суспільстві.

2. Ці основоположні принципи висловлюють спільне підґрунтя, що лежить в основі всіх національних та міжнародних норм, якими регулюється поведінка європейських адвокатів.

3. Хартія враховує:
національні професійні правила держав Європи, в тому числі правила держав, що не входять до Ради Європейських адвокатських об'єднань, які також поділяють ці спільні принципи діяльності європейських адвокатів,
Кодекс поведінки європейських адвокатів Ради Європейських адвокатських об'єднань, Принципи загального застосування в Міжнародному кодексі етики Міжнародної асоціації адвокатів,
рекомендацію Rec (2000) 21 від 25 жовтня 2000 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Ради Європи щодо свободи здійснення адвокатської діяльності,
основні принципи стосовно ролі адвокатів, прийняті Восьмим конгресом Оpганізації Об'єднаних Націй щодо запобігання злочинності та перевиховання правопорушників 27 серпня - 7 вересня 1990 року,
практику Європейського суду з прав людини та Європейського суду справедливості і зокрема рішення від 19 лютого 2002 року Європейського суду справедливості у справі
Wouters v. Algemene Raad van de Nederlandse Orde van Advocaten (C-309/99),
Загальну декларацію з прав людини, Європейську конвенцію з прав людини та Хартію основоположних прав Європейського Союзу,
резолюцію Європейського парламенту стосовно професії адвоката та загального інтересу до функціонування правових систем від 23 березня 2006 року.

4. Хартія розрахована на те, щоб слугувати загальноєвропейським документом, що поширюється далеко поза межі держав Співтовариства та держав-спостерігачів Ради європейських адвокатських об'єднань. Сподіваємося, що ця Хартія допомагатиме, наприклад, адвокатським об'єднанням, що домaгаються своєї незалежності в нових європейських демократичних державах.

5. Висловлюємо сподівання, що Хартія сприятиме усвідомленню правниками, урядами та громадськістю важливості ролі адвоката у суспільстві та розумінню того, яким чином принципи, що регулюють діяльність адвокатів, підтримують цю роль.

6. Роль адвоката, незалежно від того, чи покладається вона на особу, корпорfцію або державу, є роль порадника і представника клієнта, якому він довіряє, це роль професіонала, якого поважають треті сторони, та роль обов'язкового учасника у справедливому здійсненні правосуддя. Поєднуючи всі ці елементи, адвокат, який сумлінно слугує інтересам свого власного клієнта і захищає його права, також виконує функції адвоката у Суспільстві, а ці функції полягають у тому, щоб попереджати та запобігати конфліктам, забезпечувати врегулювання конфліктів у відповідності з загально визнаними принципами цивільного, публічного чи кримінального права та з належним врахуванням прав та інтересів, сприяти розвиткові права і захищати свободу, справедливість і верховенство права.

7. Рада адвокатських об'єднань Європи сподівається, що судді, законодавці, уряди та міжнародні організації разом з адвокатськими об'єднаннями намагатимуться підтримувати принципи, викладені у цій Хартії.

8. Хартія починається з уривку з преамбули до Кодексу поведінки європейських адвокатів, в якому стверджується, що:
"Повага до професійної діяльності адвоката є обов'язковою передумовою верховенства права і демократії у Суспільстві."
Верховенство права є тісно пов'язаним із демократією, як це нині усвідомлюється в Європі.
9. У вступній частині Хартії стверджується, що принципи, викладені в Хартії, є надзвичайно важливими для справедливого здійснення правосуддя, доступу до правосуддя та права на справедливий судовий розгляд, що вимагаються Європейською конвенцією з прав людини. Адвокати продовжують залишатися на передньому плані боротьби за ці права як у нових демократичних державах, так і в державах з більш усталеними демократичними традиціями, де також може виникати загроза таким правам.

Принцип (а) - незалежність адвоката та свобода адвоката представляти справу клієнта:

Адвокат має бути вільним - політично, економічно та інтелектуально - у здійсненні своєї діяльності щодо консультування та представлення клієнта. Це означає, що адвокат має бути незалежним від держави та інших владних інтересів і не повинен допускати, щоб його незалежність була скомпрометована незаконним впливом з боку ділових партнерів. Адвокат має також залишатися вільним від свого клієнта для того, щоб мати довіру третіх сторін та судів. Справді без цієї незалежності від клієнта не може бути гарантії якісної роботи адвоката. Членство адвоката у вільній професії та повноваження, що випливають із цього членства, допомагають підтримувати незалежність, а адвокатські об'єднання мають відігравати важливу роль у тому, щоб допомагати гарантувати незалежність адвоката. Вважається, що саморегулювання адвокатської професії є неохідною передумовою незалежності окремого адвоката. Відомо, що у невільних суспільствах адвокатам перешкоджають представляти справи своїх клієнтів, і за намагання робити це адвокати можуть піддаватися ув'язненню або смерті.

Принцип (b) - право і обов'язок адвоката дотримуватися конфіденційності щодо справ клієнтів та право на повагу до професійної таємниці;

Найголовніше в діяльності адвоката -це те, що клієнт розповідає адвокатові речі, про які він не розповість іншим - найінтимніші особисті деталі або найцінніші комерційні таємниці - та що адвокат отримує від клієнта інформацію на основі конфіденційності. Без переконання щодо конфіденційності не може бути довіри. Хартія наголошує на подвійному характері цього принципу -дотримання конфіденційності є не лише обов'язком адвоката, це водночас основне право клієнта як людини. Правила "професійного привілею правника" забороняють, щоб спілкування між адвокатом та клієнтом використовувалося проти клієнта. У деяких юрисдикціях вважається, що право на конфіденційнсть належить лише клієнтові, у той час як у інших юрисдикціях "професійна таємниця" може також вимагати, щоб адвокат тримав у таємниці від свого клієнта інформацію, отриману на основі конфіденційності під час спілкування з адвокатом іншої сторони. Принцип (b) охоплює всі ці споріднені поняття - професійний привілей правника, конфіденційність та професійна таємниця. Обов'язок адвоката перед клієнтом залишається навіть після того, як адвокат припинив діяльність.

Принцип (c) уникнення конфліктів інтересів між різними клієнтами або між клієнтом і адвокатом:

Для належного здійснення своєї професійної діяльності адвокат має уникати конфліктів інтересів. Тому адвокат не може представляти двох клієнтів у тій самій справі, якщо є конфлікт або ризик конфлікту між інтересами цих клієнтів. Так само адвокат має утриматись від представлення нового клієнта, якщо адвокат володіє конфіденційною інформацією, отриманою від свого нинішнього або колишнього клієнта. Адвокат також не повинен брати клієнта, якщо існує конфлікт інтересів між клієнтом та адвокатом. Якщо конфлікт інтересів виникає під час представлення клієнта, адвокат має припинити його представлення. Можна побачити, що цей принцип тісно пов'язаний із принципами (b) (конфіденційність), (с) (незалежність) та (е) (відданість).

Принцип (d) гідність і честь адвокатської професії, високі моральні якості та добра репутація окремого адвоката:

Аби мати довіру клієнтів, третіх сторін, судів та держави, адвокат має довести, що він є гідним такої довіри. Це досягається його належністю до шанованої професії; адвокат не повинен робити нічого, що може зашкодити його власній репутації або репутації всієї професії та публічній довірі до адвокатської професії. Це не означає, що адвокат має бути бездоганною особою, проте це означає, що його поведінка не може бути безчесною (ганебною) ні в юридичній практиці, ні в діловій діяльності і навіть у приватному житті, що ймовірно могло б заплямувати (зганьбити) адвокатську професію. Ганебна поведінка може призводити до санкцій, у тому числі, у найбільш серйозних випадках, до заборони на адвокатську діяльність.

Принцип (e) - відданість клієнтові:

Відданість клієнтові є сутністю ролі адвоката. Клієнт повинен довіряти адвокатові як порадникові та як представникові. Аби бути відданим клієнтові, адвокат має бути незалежним (див принцип (а)), має уникати конфліктів інтересів (див.принцип (с)) та
має дотримуватися конфіденційності (див. принцип (b)). Деякі з найделікатніших проблем професійної поведінки випливають із взаємодії між принципами відданості клієнтові та принципами, що закріплюють ширші обов'язки адвоката - принцип (d) (гідність та честь), принцип (h) - (повага до колег по професії) та зокрема принцип (і) (повага до верховенства права та справедливого здійснення правосуддя). Вирішуючи такі проблеми, адвокат має пояснити клієнтові, що адвокат не може скомпрометувати свої обов'язки перед судом та щодо здійснення правосуддя для того, щоб представляти безчесну справу від імені клієнта.

Принцип (f) - справедливе ставлення до клієнтів стосовно сплати гонорарів

Гонорар, встановлений адвокатом, має бути заздалегідь повністю доведений до відома клієнта, бути справедливим і поміркованим, відповідати закону та професійним правилам, згідно з якими діє цей адвокат. Хоча професійні кодекси (та принцип (с) цієї Хартії) наголошують на важливості уникнення конфліктів інтересів між адвокатом та клієнтом, видається, що саме питання про гонорар адвоката наражає на небезпеку виникнення конфлікту. Відповідно, цей принцип вимагає потреби професійного врегулювання цієї проблеми, аби гонорари не були завищеними.

Принцип (g) професійна компетентність адвоката:

Зрозуміло, що адвокат не може ефективно консультувати або представляти клієнта, якщо він не має належної професійної освіти і підготовки. Останнім часом післядипломне навчання (підвищення кваліфікації) набуває все більшого значення як реагування на швидкі темпи змін у праві та практиці і в технологічному та економічному оточенні. Професійні правила часто наголошують, що адвокат не повинен братися за справу, вирішувати яку він не є компетентним.

Принцип - (h) повага до колег по професії:

Цей принцип означає не просто ствердження потреби ввічливості - хоча навіть це є важливим у надзвичайно делікатних та спірних справах, у яких адвокати часто беруть участь від імені своїх відповідних клієнтів. Цей принцип стосується ролі адвоката як посередника, якому можна довіряти, який говорить правду, діє у відповідності з професійними правилами та виконує свої обіцянки. Належне здійснення правосуддя вимагає, щоб адвокати ставилися з повагою один до одного і вирішували спірні питання цивілізовано. Так само публічний інтерес вимагає від адвокатів діяти добросовісно один з одним і не обманювати. Взаємна повага між колегами по професії полегшує належне здійснення правосуддя, допомагає вирішувати конфлікти за домовленістю, у тому числі в інтересах клієнта.

Принцип (і) - повага до верховенства права та справедливого здійснення правосуддя:

Ми зобразили частково роль адвоката, який діє як учасник справедливого здійснення правосуддя. Таку саму ідею інколи висловлюють, коли адвоката називають "співробітником суду" або "міністром юстиції". Адвокат ніколи не повинен умисно надавати суду хибну інформацію або таку, що вводить в оману, адвокат ніколи не повинен говорити неправду третім сторонам під час здійснення своєї професійної діяльності. Ці заборони часто суперечать безпосереднім інтересам клієнта адвоката, і врегулювання цього очевидного конфлікту між інтересами клієнта та інтересами справедливості є делікатною проблемою, для вирішення якої адвокат має бути професійно підготовленим. Адвокат має право звернутися до свого адвокатського об'єднання за допомогою у вирішенні таких проблем. Проте адвокат може успішно представляти свого клієнта лише, якщо на нього як на надійного посередника та учасника справедливого здійснення правосуддя можуть покладатися суди та треті сторони.

Принцип (j) - саморегулювання адвокатської професії

Однією з ознак того, що суспільство не є вільним, є те, що держава відкрито або приховано контролює адвокатську діяльність взагалі та діяльність окремих адвокатів. Для більшості адвокатських професій Європи характерне поєднання державного регулювання та саморегулювання. У багатьох випадках держава, визнаючи важливість основоположних принципів, використовує законодавство для їх закріплення - наприклад, надаючи законодавчу підтримку конфіденційності або надаючи адвокатським об'єднанням законні повноваження укладати професійні правила. Рада європейських адвокатських об'єднань переконана, що лише сильний елемент саморегулювання зможе гарантувати професійну незалежність адвокатів по відношенню до держави, а без гарантії незалежності адвокати не можуть здійснювати свою професійну роль.

Кодекс поведінки європейських адвокатів

Кодекс поведінки європейських адвокатів було спочатку прийнято на пленарній сесії Ради адвокатських об'єднань та спілок адвокатів Європи 28 жовтня 1988 року, в подальшому до нього було внесено поправки на пленарних сесіях Ради 28 листопада 1988 року, 6 грудня 2002 року та 19 травня 2006 року.

Кодекс включає Пояснювальний меморандум, який було оновлено під час пленарної сесії Ради адвокатських об'єднань та спілок адвокатів Європи 19 травня 2006 року.

З М І С Т

1. ПРЕАМБУЛА
1.1. Призначення адвоката у суспільстві
1.2. Суть правил професійної поведінки
1.3. Мета прийняття Кодексу
1.4. Сфера застосування за принципом кола осіб (ratione personae)
1.5. Сфера застосування за принципом предмету (ratione materiae)
1.6. Визначення

2. Загальні принципи
2.1. Незалежність
2.2. Довіра та особиста доброчесність
2.3. Конфіденційність
2.4. Повага до Правил поведінки інших адвокатських об'єднань та спілок адвокатів
2.5. Несумісні види діяльності
2.6. Саморекламування
2.7. Інтереси клієнта
2.8. Обмеження відповідальності адвоката перед клієнтом

3. Стосунки з клієнтами
3.1. Прийняття та припинення представництва
3.2. Конфлікт інтересів
3.3. Pactum de Quota Litis
3.4. Регулювання гонорарів
3.5.Попередня виплата гонорару
3.6.Поділ гонорару з особами, що не є адвокатами
3.7. Видатки на ведення справи в суді та наявність правової допомоги
3.8. Фонди клієнта
3.9. Страхування професійних ризиків

4. Стосунки з судами
4.1. Правила поведінки в суді
4.2. Справедливе ведення провадження
4.3.Поведінка у суді
4.4. Хибна або така, що заводить в оману інформація
4.5. Звернення до арбітрів тощо

5. Стосунки між адвокатами
5.1. Корпоративний дух професії
5.2. Співпраця між адвокатами різних держав Співтовариства
5.3. Листування між адвокатами
5.4. Винагорода за рекомендацію
5.5. Спілкування з протилежними сторонами
5.6. (Вилучено рішенням Пленарної сесії в Дубліні 6 грудня 2002 року)
5.7. Відповідальність за сплату гонорару
5.8. Підвищення професійної кваліфікації
5.9. Спори між адвокатами в різних державах Співтовариства
ПОЯСНЮВАЛЬНИЙ МЕМОРАНДУМ

1. ПРЕАМБУЛА

1.1. Призначення адвоката у суспільстві
У суспільстві, що ґрунтується на верховенстві права, адвокат виконує особливу роль. Обов'язки адвоката не обмежуються сумлінним виконанням того, що йому доручено виконувати в межах, дозволених законом. Адвокат має слугувати інтересам правосуддя, а також тим, чиї права і свободи йому довірено стверджувати і захищати, й обов'язком адвоката є не лише представлення справи клієнта, а й надання йому порад та консультацій. Повага до професійної діяльності адвоката є суттєвою умовою для ствердження верховенства права і демократії у суспільстві.
Отже, призначення адвоката покладає на нього різноманітні правові та моральні зобов'язання ( які іноді, як видається, суперечать одне одному) перед:
- клієнтом;
- судами та іншими державними органами, перед якими адвокат представляє справу клієнта та діє від його імені;
- адвокатською професією в цілому та кожним її представником зокрема;
- громадськістю, для якої існування вільної і незалежної професії адвоката, що об'єднуються на основі поваги до правил поведінки, створених самими адвокатами, є надзвичайно важливим засобом забезпечення прав людини проти влади держави та інших інтересів у суспільстві.

1.2. Суть правил професійної поведінки
1.2.1. Правила професійної поведінки розробляються за добровільною згодою тих, на кого вони поширюються, для того, щоб забезпечити належне здійснення адвокатами діяльності, що визнається надзвичайно важливою у всіх цивілізованих суспільствах.
Недотримання адвокатом цих правил може мати наслідком застосування до них дисциплінарних санкцій.
1.2.2. Конкретні правила кожного адвокатського об'єднання або спілки адвокатів випливають з їх власних традицій. Вони адаптуються до організації та сфери діяльності адвокатської професії у відповідній державі Співтовариства, а також до її судових та адміністративних процесів та до національного законодавства.
Неможливо і небажано використовувати їх поза межами їхнього контексту, а також намагатися застосувати як загальні ті правила, яким невластива можливість такого застосування.
Проте, конкретні правила кожного адвокатського об'єднання та спілки адвокатів ґрунтуються на тих самих цінностях і у більшості випадків демонструють наявність спільної основи.
1.3. Мета прийняття Кодексу
1.3.1. Завдяки постійній інтеграції Європейського Союзу та Європейського економічного простору і все частішими випадками міжнародної діяльності адвокатів у межах Європейського економічного простору виникла потреба у створенні спільних правил, які б поширювалися на всіх адвокатів Європейського економічного простору при здійсненні ними адвокатської діяльності за кордоном незалежно від того, до якого адвокатського об'єднання вони належать. Конкретною метою укладення цих правил було запобігання складнощам застосування "подвійної деонтології" (професійної етики), як закріплено в статтях 4 та 7.2 Директиви 77/249/ЄЕП та статтях 6 і 7 Директиви 98/5/ЄС.
1.3.2. Організації, що представляють адвокатську професію через Раду адвокатських об'єднань, пропонують, щоб правила, закріплені у цих статтях:
- було визнано як вияв консенсусу aдвокатських об'єднань та спілок адвокатів Європейського Союзу та Європейського економічного простору;
- було прийнято якомога швидше як правила, забезпечені правовою санкцією, у відповідності з національними процедурами або процедурами Європейського економічного простору по відношенню до міжнародної діяльності адвоката в Європейському Союзі та Європейському економічному просторі;
- враховувалися під час усіх переглядів національних правил деонтології чи професійної практики з метою їх поступової гармонізації.
Далі вони висловлюють побажання, щоб національні правила деонтології або професійної практики тлумачилися та застосовувалися, наскільки це можливо, у відповідності з правилами, закріпленими у цьому Кодексі.
Після того, як правила цього Кодексу буде прийнято як правила, забезпечені правовою санкцією, по відношенню до міжнародної діяльності адвоката, адвокат буде зобов'язаним дотримуватися правил адвокатського об'єднання чи спілки адвокатів, до якої він належить, такою мірою, наскільки вони відповідають правилам, викладеним у цьому Кодексі.
1.4. Сфера застосування за принципом кола осіб (ratione personae)
Цей Кодекс застосовується до адвокатів, як їх визначено Директивою 77/249/ЄЕП та Директивою 98/5/ЄС та до адвокатів держав-спостерігачів Ради адвокатських об'єднань Європи.
1.5. Сфера застосування за принципом предмету діяльності (ratione materiae)
Не перешкоджаючи процесу поступової гармонізації правил деонтології або професійної адвокатської практики, які застосовуються у державі Співтовариства, ці правила мають застосовуватися до міжнародної діяльності адвоката в межах Європейського Союзу та Європейського економічного простору. Міжнародна діяльність означає:
(а) усі професійні контакти з адвокатами держав Cпівтовариства, крім держави походження адвоката;
(б) професійна діяльність адвоката у будь-якій державі Співтовариства, крім держави його походження, незалежно від того, чи цей адвокат фізично перебуває на території цієї держави Співтовариства.

Визначення
У цьому Кодексі:
"Держава Співтовариства" означає державу Співтовариства або будь-яку іншу державу, адвокатську професію якої включено до статті 1.4.
" Держава походження адвоката" означає державу Співтовариства, в якій адвокат набув право на своє професійне звання.
"Держава перебування адвоката" означає будь-яку іншу державу Співтовариства, де адвокат здійснює міжнародну діяльність.
"Компетентний державний орган" означає професійну(ні) організацію(ї) або державний орган (державні органи) відповідної держави Співтовариства, відповідальний за укладення правил професійної поведінки та дисципліни адвокатів.
"Директива 77/249/ЄЕС" означає Директиву Ради 77/249/ЄЕП від 22 березня 1977 року, що сприяє ефективному здійсненню адвокатами свободи щодо надання послуг.
"Директива 98/5/ЄС" означає Директиву 98/5/ЄС Європейського парламенту та Ради від 16 лютого 1998 року, що сприяє здійсненню адвокатської практики адвокатом на постійній основі у іншій державі Співтовариства, крім тієї, в якій він отримав свою кваліфікацію.

2.ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ

2.1. Незалежність
2.1.1. Ті численні обов'язки, що покладаються на адвоката, вимагають від нього абсолютної незалежності, він має бути вільним від будь-якого іншого впливу, особливо від того, що може випливати з його власних інтересів або зовнішнього впливу. Ця незалежність є такою ж необхідною для довіри до процесу відправлення правосуддя, як і безсторонність судді. Отже, адвокат має уникати будь-якого посягання на його незалежність та бути обережним і не завдавати шкоди своїм професійним стандартам для того, щоб задовольнити клієнта, суд чи треті сторони.
2.1.2. Ця незалежність є необхідною у немайнових справах, а також при веденні справи в суді. Поради, які адвокат надає клієнтові, не мають сенсу, якщо адвокат надає їх лише для того, щоб здобути його прихильність, слугувати своїм власним інтересам або внаслідок зовнішнього тиску.

2.2. Довіра та особиста доброчесність
Довірчі стосунки можуть існувати лише, якщо особиста честь, порядність та доброчесність адвоката є безсумнівними. Для адвоката ці традиційні чесноти є професійними зобов'язаннями.

2.3. Конфіденційність
2.3.1 Найголовніше в діяльності адвоката -це те, що клієнт розповідає адвокатові речі, які він не розповість іншим та що адвокат отримує від клієнта інформацію на основі конфіденційності. Без переконання щодо конфіденційності не може бути довіри. Отже, дотримання конфіденційності є першочерговим і основним правом та обов'язком адвоката. Зобов'язання адвоката щодо конфіденційності слугує інтересам здійснення правосуддя, а також інтересам клієнта. Отже, адвокат має право на особливий захист з боку держави.
2.3.2. Адвокат має ставитися з повагою до конфіденційності всієї інформації, що стала йому відомою під час здійснення адвокатської діяльності.
2.3.3. Зобов'язання адвоката щодо конфіденційності не обмежується в часі.
2.3.4. Адвокат має вимагати від своїх партнерів, персоналу та будь-яких інших осіб, залучених ним до надання адвокатських послуг, дотримуватися того самого зобов'язання щодо конфіденційності.
2.4. Повага до Правил інших адвокатських об'єднань та спілок адвокатів
Практикуючи за кордоном, адвокат з іншої держави Співтовариства може бути зобов'язаним діяти у відповідності з професійними правилами держави його перебування. На адвоката покладається обов'язок ознайомитися з правилами, які поширюватимуться на нього під час здійснення ним будь-якої конкретної діяльності.
Організації -члени Ради адвокатських об'єднань Європи зобов'язані передавати на зберігання до секретаріату Ради свої кодекси поведінки з тим, щоб будь-який адвокат міг отримати у секретаріаті копію діючого кодексу.
2.5. Несумісні види діяльності
2.5.1. Для того, щоб адвокат здійснював свою діяльність з належною незалежністю та у відповідності з його обов'язком брати участь у відправленні правосуддя, йому може заборонятися участь у певних видах діяльності.
2.5.2. Адвокат, який представляє або захищає клієнта у судовому провадженні або перед будь-якими державними органами у приймаючій державі Спітовариства, має і там дотримуватися правил стосовно несумісних видів діяльності, які застосовуються до адвокатів у цій державі Співтовариства.

2.6. Саморекламування
2.6.1. Адвокат має право інформувати громадськість про свої послуги за умови, що ця інформація буде точною і не заводитиме в оману, поважатиме зобов'язання щодо конфіденційності та інших основоположних цінностей адвокатської професії.
2.6.2. Саморекламування адвоката у таких засобах масової інформації, як преса, радіо, телебачення, надсиланням електронних комерційних повідомлень чи будь-якими іншими засобами дозволяється такою мірою, наскільки це відповідає вимогам пункту 2.6.1.

2.7. Інтереси клієнта
Належним чином дотримуючись усіх норм права та правил професійної поведінки, адвокат має завжди діяти в інтересах клієнта і ставити його інтереси вище своїх власних та вище інтересів своїх колег по професії.
2.8. Обмеження відповідальності адвоката перед клієнтом
Такою мірою, як це дозволяється законом держави його походження та приймаючої держави Співтовариства, адвокат може обмежувати свою відповідальність перед клієнтом у відповідності з професійними правилами, яких цей адвокат має дотримуватися.

3. СТОСУНКИ З КЛІЄНТОМ

3.1. Прийняття та припинення представництва
3.1.1. Адвокат може братись за ведення справи певної сторони виключно на підставі доручення цієї сторони. Проте, адвокат може виступати у справі за дорученням іншого адвоката, що представляє цю сторону, або якщо ведення справи доручено йому компетентним органом.
Адвокатові слід докласти розумних зусиль, аби отримати інформацію щодо особистих даних, компетентності та повноважень особи чи органу, який доручив йому ведення справи, якщо конкретні обставини вказують, що інформація щодо особистих даних, компетентності та повноважень є невідомою.
3.1.2. Адвокат має консультувати та представляти клієнта негайно, сумлінно та ретельно. Адвокат бере на себе особисту відповідальність за виконання доручень клієнта та має інформувати клієнта про просування справи, яку йому було довірено.
3.1.3. Адвокат не повинен братися за ведення справи, яку, як він знав або йому було слід знати, він не є компетентним вести, без співпраці з адвокатом, який є компетентним вести цю справу.
Адвокат не повинен приймати доручення щодо ведення справи, якщо він не зможе виконувати це доручення негайно, у зв'язку з перевантаженостю іншою роботою.
3.1.4. Адвокат не має права реалізувати своє право на вихід із справи у такий спосіб та за таких обставин, коли клієнт не зможе вчасно знайти іншу правову допомогу і це може зашкодити клієнтові.

3.2. Конфлікт інтересів
3.2.1. Адвокат не може консультувати, представляти або діяти від імені двох або більше клієнтів у тій самій справі, якщо існує конфлікт або значний ризик конфлікту між інтересами цих клієнтів.
3.2.2. Адвокат має припинити представляти обох або всіх клієнтів, про яких йдеться, якщо виникає конфлікт інтересів між цими клієнтами і також якщо наявний ризик порушення принципу конфіденційності щодо інформації, довіреної адвокатові, або якщо це може зашкодити незалежності адвоката.
3.2.3. Адвокат повинен також утриматися від представлення нового клієнта, якщо існує ризик порушення конфіденційності інформації, довіреної адвокатові попереднім клієнтом або якщо знання адвокатом справи колишнього клієнта надасть новому клієнтові неправомірну перевагу.
3.2.4. Якщо адвокати практикують в асоціації, вищезазначені пункти 3.2.1 -3.2.3 мають застосовуватися до асоціації та її членів.

3.3. Pactum de Quota Litis
3.3.1. Адвокат не має права укладати 3.3. Pactum de Quota Litis
3.3.2. Pactum de Quota Litis означає угоду між адвокатом та клієнтом, що укладається до остаточного завершення справи, стороною якої є клієнт, в силу якої клієнт бере на себе зобов'язання сплатити адвокатові певну долю результату незалежно від того, чи буде вона виражатися у певній грошовій сумі чи це будуть якісь інші пільги, отримані клієнтом внаслідок завершення справи.
3.3.3. Pactum de Quota Litis не включає домовленості про те, що плата буде нараховуватися пропорційно вартості справи, яку веде адвокат, якщо це відповідає офіційно затвердженій шкалі оплати або знаходиться під контролем компетентного державного органу, в межах юрисдикції якого здійснює свою діяльність адвокат.

3.4. Регулювання гонорару
Гонорар, що встановлюється адвокатом, має бути заздалегідь відомий клієнтові в повному обсязі, повинен бути справедливим і помірним та повністю відповідати правовим нормам та професійним правилам, яким підпорядковується адвокат.

3.5. Попередня виплата гонорару
3.5.1. Якщо адвокат вимагає попередньої виплати гонорару і (або) компенсації можливих витрат, пов’язаних з виконанням доручення клієнта, суми, що підлягають виплаті як гонорар і компенсація можливих витрат, не повинні перевищувати розумних розмірів.
У разі нездійснення клієнтом попередньої виплати адвокат має право відмовитися від подальшої участі у розгляді справи або від надання послуг клієнту, за винятком випадків, передбачених пунктом 3.1.4 Кодексу.

3.6. Поділ гонорару з особами, що не є адвокатами
3.6.1. Адвокат не може поділяти свій гонорар з особою, яка не є адвокатом, крім випадків, коли об'єднання між адвокатом та іншою особою дозволяється законами та професійними правилами, яким підпорядковується адвокат.
3.6.2. Положення вищезазначеного пункту 3.6.1. не виключають можливості виплати адвокатом гонорару, комісійних чи іншої компенсації спадкоємцям померлого адвоката або адвокату, що вийшов на пенсію, у випадку, якщо адвокат продовжує справу, почату померлим адвокатом або адвокатом, що вийшов на пенсію.

3.7. Вартість ведення справи в суді та наявність правової допомоги
3.7.1. Адвокат повинен завжди намагатися вирішити спір клієнта з якомога меншими витратами і повинен на відповідних стадіях надавати поради клієнтові, що було б бажано спробувати врегулювати спір та/або звернутися до альтернативного вирішення спору.
3.7.2. Адвокат має інформувати клієнта про наявність правової допомоги, якщо її можливо отримати.

3.8. Кошти клієнта
3.8.1. Адвокат, в розпорядженні якого знаходяться кошти його клієнтів чи третіх сторін ( далі - "кошти клієнта"), має класти ці гроші на рахунок у банку або аналогічному закладі, що підлягає нагляду з боку державного органу (далі - "рахунок клієнта"). Рахунок клієнта має бути окремим від іншого рахунку адвоката. Усі кошти клієнта, отримані адвокатом, слід покласти на такий рахунок, якщо власник цих коштів не погодиться, що коштами слід розпоряджатися у інший спосіб.
3.8.2. Адвокат повинен повно та точно вести фінансову звітність , що відображає використання коштів клієнта, та тримати кошти клієнта окремо від інших коштів, що належать адвокатові. Такі фінансові документи мають зберігатися упродовж певного періоду часу у відповідності з національними правилами.
3.8.3. На рахунку клієнта витратна частина не може перевищувати надходження, окрім випадків виняткових обставин, як це недвозначно дозволяється національними правилами, або внаслідок банківських нарахувань, на що не може впливати адвокат. Такий рахунок не може використовуватися як гарантія або як забезпечення кредиту. Не може бути компенсації боргу або злиття рахунку клієнта та будь-якого іншого банківського рахунку. Кошти клієнта не можуть також використовуватися для виплати грошей, які адвокат винен банку.
Кошти клієнта мають переказуватися власникам таких фондів якнайшвидше або на таких умовах, які ними дозволяються.
3.8.5. Адвокат не може переказувати кошти з рахунку клієнта на свій власний рахунок як виплату гонорару, не поінформувавши клієнта про це письмово.
3.8.6. Компетентні державні органи у державах Співтовариствах мають повноваження перевіряти та вивчати будь-який фінансовий документ, що стосується коштів клієнта, водночас ставлячись із повагою до конфіденційності або до професійного привілею адвоката, на які він має право.

3.9. Страхування від професійних ризиків
3.9.1. Адвокати мають бути застраховані на випадок цивільної правової відповідальності, що випливає з їхньої професійної діяльності, в розумних межах, з урахуванням характеру і обсягу ризиків, на які вони наражаються у зв'язку зі своєю професійною діяльністю.
Якщо це виявиться неможливим, адвокат має поінформувати клієнта про ситуацію та її можливі наслідки.

4. СТОСУНКИ З СУДОМ

4.1. Правила поведінки у суді
Адвокат, який виступає або бере участь у справі перед судом чи судовим органом, має дотримуватися правил поведінки, що застосовуються у цьому суді чи судовому органі.

4.2. Справедливе провадження у справі
Адвокат має завжди належним чином поважати справедливе провадження у справі.

4.3. Поведінка у суді
Дотримуючись належних норм поваги та ввічливості по відношенню до суду, адвокат повинен захищати інтереси клієнта чесно і безстрашно, не зважаючи на свої власні інтереси або будь-які наслідки для нього чи для будь-якої іншої особи.

4.4. Хибна або така, що вводить в оману інформація
Адвокат ніколи не повинен умисно надавати суду хибну інформацію або таку, що вводить в оману.

4.5. Звернення до арбітрів тощо
Правила, що регулюють стосунки адвоката з судами, застосовуються також до стосунків адвоката з арбітрами та будь-якими іншими особами, що здійснюють судові та квазі-судові функції, навіть на нерегулярній основі.

5. СТОСУНКИ МІЖ АДВОКАТАМИ

5.1. Корпоративний дух професії
5.1.1. Корпоративний дух професії вимагає довірчих стосунків та співпраці між адвокатами на благо їхніх клієнтів з метою уникнення непотрібної тяжби та іншої поведінки, що зашкоджує репутації адвокатів. Однак, ніколи не можна виправдати, якщо інтереси професії ставляться вище інтересів клієнта.
5.1.2. Адвокат має визнавати всіх інших адвокатів держав Співтовариства колегами по професії та діяти справедливо і шанобливо по відношенню до них.

5.2 Співпраця між адвокатами різних держав Співтовариства
5.2.1. Обов'язок адвоката, до якого звертається колега з іншої держави Співтовариства, не погоджуватися братися за справу, якщо він не є компетентним вести. У такому випадку цей адвокат повинен допомогти колезі отримати інформацію, необхідну для того, щоб знайти адвоката, здатного надавати необхідні послуги.
5.2.2. Якщо адвокат з держави Співтовариства співпрацює з адвокатом з іншої держави Співтовариства, на них обох покладається загальний обов'язок враховувати відмінності, які можуть існувати між їхніми правовими системами та професійними організаціями, компетентністю та зобов'язаннями адвокатів у відповідних державах Співтовариствах.

5.3. Листування між адвокатами
5.3.1. Якщо адвокат має намір направити повідомлення адвокатові в іншій державі Cпівтовариства, конфіденційність якого адвокат має намір зберегти, йому слід чітко висловити свій намір перед відправленням документів.
5.3.2. Якщо майбутній отримувач повідомлень не зможе забезпечити їх статус як конфіденційних, він має негайно повідомити про це відправника.
5.4. Винагорода за рекомендацію
5.4.1. Адвокат не повинен вимагати або приймати від іншого адвоката чи іншої особи гонорар, комісійні чи іншу компенсацію за направлення або рекомендацію адвоката клієнтові.
5.4.2. Адвокат не повинен платити нікому гонорар, комісійні чи будь-яку іншу винагороду за рекомендацію йому клієнта.

5.5. Спілкування з протилежними сторонами
Адвокат не повинен спілкуватися з приводу конкретної справи безпосередньо з будь-якою особою, яку, як йому відомо, представляє або консультує у цій справі інший адвокат, без згоди цього іншого адвоката (і повинен інформувати цього іншого адвоката про таке спілкування).

5.6. (Вилучено рішенням Пленарної сесії в Дубліні 6 грудня 2002 року)

5.7. Відповідальність за сплату гонорару
У професійних стосунках між членами адвокатських об'єднань різних держав Співтовариства, якщо адвокат не обмежується тим, що рекомендує іншого адвоката або представляє цього іншого адвоката клієнтові, а й довіряє йому ведення конкретної справи замість себе або має намір отримати його пораду, тоді він є особисто зобов'язаним виплатити гонорар, витрати та видатки, що належить cплатити іноземному адвокатові, навіть якщо клієнт є неплатоспроможним. Проте, зацікавлені адвокати можуть на початку таких відносин досягти спеціальної домовленості з цього приводу. Більш того, адвокат може у будь-який час обмежити свою особисту відповідальність виплатою належних гонорару та видатків перед тим, як повідомити іноземному адвокатові про свою відмову від відповідальності на майбутнє.

5.8. Підвищення професійної кваліфікації
Адвокати повинні підтримувати та удосконалювати свої навички, поглиблювати свої професійні знання з належним урахуванням європейського виміру своєї професії.

5.9. Спори між адвокатами різних держав Співтовариства
5.9.1. Якщо адвокат вважає, що його колега з іншої держави Співтовариства діяв з порушенням правил професійної поведінки, адвокат повинен привернути увагу цього колеги до цього питання.
5.9.2. Якщо між адвокатами з різних держав Співтовариства виникає особиста суперечка професійного характеру, їм слід, якщо це можливо, спочатку спробувати досягти дружнього урегулювання.
5.9.3. Адвокат не повинен порушувати провадження проти колеги з іншої держави Співтовариства з питань, про які йдеться у вищезазначених пунктах 5.9.1. - 5.9.2 без попереднього повідомлення адвокатського об'єднання чи спілки адвокатів, до якої вони обидва належать, аби надати обом зацікавленим адвокатським об'єднанням чи спілкам адвокатів можливість надати допомогу в досягненні врегулювання.

ПОЯСНЮВАЛЬНИЙ МЕМОРАНДУМ

Цей Пояснювальний меморандум було підготовлено на вимогу Постійного комітету Ради адвокатських об'єднань та спілок європейських адвокатів робочою групою Ради
з питань деонтології, яка була відповідальною за укладання першого варіанту самого Кодексу, аби проілюструвати проблеми, які укладачі намагалися вирішити, зокрема стосовно міжнародної діяльності, та надати допомогу компетентним державним органам держав Співтовариства у застосуванні Кодексу. Укладачі не прагнули надати Меморандуму обов'язкової сили при тлумаченні Кодексу. Пояснювальний меморандум було змінено на Пленарній сесії Ради спілок адвокатів 19 травня 2006 року.
Оригінали Кодексу укладено французькою та англійською мовами. Переклади іншими мовами Співтовариства готуються національними делегаціями.

Коментар до статті 1.1. - Призначення адвоката у суспільстві

Перузька декларація, прийнята Радою адвокатських об'єднань у 1977 році, закріпила основоположні принципи професійної поведінки, що поширюються на адвокатів всього Європейського Союзу. Положення статті 1.1. ще раз підтверджують твердження Перузької декларації про призначення адвоката у суспільстві, що становить основу правил, які регулюють здійснення його діяльності.

Коментар до статті 1.2. - Суть правил професійної поведінки

Ці положення в основному повторюють роз'яснення Перузької декларації стосовно суті правил професійної поведінки і наголошують на залежності конкретних правил від конкретних місцевих обставин, які проте ґрунтуються на спільних цінностях.

Коментар до статті 1.3. - Мета прийняття Кодексу
Ці положення далі розвивають принципи Перузької декларації, створюючи Кодекс поведінки для адвокатів всього ЄС та ЄЕП та адвокатів держав-спостерігачів Ради спілок адвокатів, з конкретним посиланням на їхню міжнародну діяльність (визначену у статті 1.5.). Положення статті 1.3.2. закріплюють конкретні наміри Ради спілок адвокатів стосовно матеріальних положень Кодексу.

Коментар до статті 1.4. - Сфера застосування за принципом кола осіб

Ці правила проголошуються такими, що застосовуються до всіх адвокатів, як це визначено у Директиві стосовно адвокатських послуг 1977 року та Установчій Директиві 1998 року стосовно адвокатської діяльності, та поширюються на адвокатів держав-спостерігачів Ради. Сюди включено адвокатів держав, які в подальшому приєдналися до цих Директив. Кодекс, відповідно, застосовується до всіх адвокатів, представлених у Раді, незалежно від того, чи є ці держави повними членами чи спостерігачами, а саме:
Австрія
Бельгія
Болгарія
Хорватія
Кіпр
Чеська Республіка
Данія
Естонія
Фінляндія
Колишня Югославська Республіка Македонія
Франція
Німеччина
Греція
Угорщина
Ісландія
Ірландія
Італія
Латвія
Ліхтенштейн
Литва
Люксембург
Мальта
Нідерланди
Норвегія
Польща
Португалія
Румунія
Словакія
Словенія
Іспанія
Швеція
Швейцарія
Туреччина
Україна
Сполучене Королівство

Сподіваємося, що Кодекс буде прийнятним для адвокатської професії інших європейських держав, що не є членами ЄС, та в інших державах. Тоді він застосовуватиметься шляхом укладання відповідних конвенцій між ними та державами Співтовариства.

Коментар до статті 1.5. - Сфера застосування за принципом предмету діяльності

Наведені тут правила безпосередньо застосовуються до "міжнародної діяльності" адвокатів в межах ЄС та ЄЕП та адвокатів держав, що мають статус спостерігачів Ради - див. вище коментар стосовно статті 1.4. та визначення "держави Співтовариства" у статті 1.6. (Див. також вище щодо можливого поширення правил у майбутньому на адвокатів інших держав). Визначення міжнародної діяльності, наприклад, включатиме контакти у державі А навіть з питання права, внутрішнього для держави А, між адвокатом держави А та адвокатом держави В: воно виключатиме контакти між адвокатами держави А у державі А щодо питання, що виникає у державі В, за умови, що жодна їхня професійна діяльність не відбувається у державі В; воно виключає будь-яку діяльність адвокатів держави А у державі В, навіть лише увигляді повідомлень, що надсилаються з держави А до держави В.

Коментар до статті 1.6. - Визначення

Це положення дає визначення низці термінів, що використовуються у Кодексі. "Держава Співтовариства", "Держава походження адвоката", "Держава перебування адвоката", "компетентний державний орган", "Директива 77/249/ЄЕС" та "Директива 98/5/ЄС"

Коментар до статті 2.1. - Незалежність

Це положення суттєво змінює загальне формулювання цього принципу у Перузькій декларації

Коментар до статті 2.2. - Довіра та особиста доброчесність

Це положення також інакше формулює загальний принцип, що міститься у Перузькій декларації.

Коментар до статті 2.3. - Конфіденційність

Це положення спочатку у статті 2.3.1. по-іншому викладає загальні принципи, закріплені у Перузькій декларації та визнані Європейським судом у справі АМ &S (157/79). Потім у статтях 2.3.2 -4 розвиває їх у конкретне правило стосовно захисту конфіденційності. Стаття 2.3.3 підтверджує, що це зобов'язання залишається обов'язковим для адвоката навіть якщо він припиняє діяти від імені відповідного клієнта.

Коментар до статті 2.4. - Повага до правил інших адвокатських об'єднань та спілок адвокатів

Стаття 4 Директиви стосовно юридичних послуг містить такі положення щодо правил, яких має дотримуватися адвокат однієї держави Співтовариства, що надає послуги на нерегулярній або тимчасовій основі у іншій державі Співтовариства в силу статті 49 консолідованого договору ЄС:

(а) діяльність, що стосується представництва клієнта у провадженні у суді або перед державними органами за умов, закріплених для адвокатів тієї держави, за винятком умов, які вимагають проживання або реєстрації в професійній організації у цій державі;

(b) адвокат, який здійснює таку діяльність, має дотримуватися правил професійної поведінки держави його перебування, що не повинно зашкоджувати зобов'язанням адвоката у державі Співтовариства, з якої він походить;

(c) якщо ця діяльність здійснюється у Сполученому Королівстві, "правила професійної поведінки приймаючої держави Співтовариства" означають правила професійної поведінки, що поширюються на соліситорів, де така діяльність не передбачена для баристерів та адвокатів. В інших випадках застосовуються правила професійної поведінки, що поширюються на останніх. Проте баристери з Ірландії повинні завжди підпорядкуватися правилам професійної поведінки, що застосовуються в Сполученому Королівстві до баристерів та адвокатів. Якщо ця діяльність здійснюється в Ірландії, "правила професійної поведінки приймаючої держави Співтовариства" означають правила професійної поведінки, застосовні до баристерів, оскільки вони регулюють усне представлення справи в суді. Проте баристери та адвокати з Сполученого Королівства мають завжди підпорядковуватися правилам професійної поведінки, застосовним в Ірландії до баристерів.

(d) адвокат, що здійснює іншу діяльність, ніж та, про яку йдеться у вищезазначеному пункті (а), продовжує підпорядковуватися дії умов та правил професійної поведінки держави Співтовариства, з якої він походить, не перешкоджаючи повазі до правил, незалежно від їх джерела, які регулюють професію адвоката у приймаючій державі Співтовариства, особливо до тих, що стосуються несумісності здійснення діяльнсоіт адвоката з іншою діяльністю у цій державі, професійної таємниці, стосунків з іншими адвокатами, заборони тому самому адвокатові діяти від імені сторін із взаємно конфліктуючими інтересами та саморекламування. Останні правила застосовуються лише, якщо їх може дотримуватися адвокат, який не перебуває в приймаючій державі Співтовариства, та такою мірою, наскільки їх дотримання є об'єктивно виправданим для забезпечення у тій державі належного здійснення адвокатської діяльності, статусу професії та поваги до правил стосовно несумісності видів діяльності.

Установча Директива стосовно адвокатів містить такі положення щодо правил, яких має дотримуватися адвокат з однієї держави Співтовариства, що практикує на постійній основі в іншій державі Співтовариства в силу статті 43 консолідованого договору ЄС:

(а) незалежно від того, яким правилам професійної поведінки адвокат підпорядковується у державі свого походження, на адвоката, що займається адвокатською практикою зберігаючи професійне звання країни свого походження, поширюватиметься дія тих самих правил професійної поведінки, що й на адвокатів, які практикують під відповідним професійним званням приймаючої держави Співтовариства стосовно всієї діяльності, яку адвокат здійснює на її території (стаття 6.1.);

(b) приймаюча держава Співтовариства може вимагати від адвоката, що здійснює адвокатську діяльність під своїм відповідним професійним званням, укласти договір страхування професійних ризиків або стати членом фонду професійного гарантування у відповідності з тими правилами, які ця держава встановлює для професійної діяльності, що здійснюється на її території. Однак, адвокат, що практикує під відповідним професійним званням країни свого походження, має звільнятися від цього зобов'язання, якщо він зможе довести, що на нього поширюється дія страховки або гарантії, наданої у відповідності з правилами приймаючою держави Співтовариства, оскільки така страховка або гарантія є еквівалентною викладеним умовам. Якщо вона є еквівалентною лише частково, компетентний орган приймаючої держави Співтовариства може вимагати укладення договору додаткової страховки або додаткової гарантії, до якого буде включено ті елементи, які не було охоплено договором страховки або гарантії, укладеним у відповідності з правилами приймаючої держави Співтовариства (стаття 6.3); та

(с) адвокат, зареєстрований у приймаючій державі Співтовариства під професійним званням країни свого походження, може практикувати як адвокат, що отримує заробітну платню від іншого адвоката, асоціації чи адвокатської фірми, або державного чи приватного підприємства такою мірою, наскільки це дозволяється приймаючою державою Співтовариства адвокатам, зареєстрованим під професійним званням, що використовується у цій державі (стаття 8).

У випадках, на які не поширюється дія жодної з цих Директив або якщо вимоги цих Директив є вищими, зобов'язання адвоката згідно з правом Співтовариства дотримуватися правил інших адвокатських обєднань або спілок адвокатів є справою тлумачення будь-якого відповідного положення, такого, як наприклад, Директива з питань електронної торгівлі (2000/31/ЄС). Основною метою прийняття цього Кодексу є мінімізація і навіть, якщо це можливо, повне усунення проблем, що можуть випливати з "подвійної деонтології", тобто із застосування більше, ніж одного набору потенційно конфліктуючих національних правил до конкретної ситуації (див. статтю 1.3.1.).

Коментар до статті 2.5. - Несумісні види діяльності

Існують відмінності як у державах Співтовариства, так і між ними щодо того, якою мірою адвокатам дозволяється займатися іншою діяльністю, наприклад комерційною.
Загальною метою правил, що забороняють адвокатові займатися іншою діяльністю, є захист адвоката від впливу, який може ущемляти незалежність адвоката або його роль у здійсненні правосуддя. Відмінності, що містяться у цих правилах, відображають різні місцеві умови, різне сприйняття належного призначення адвокатів та відмінності методики укладання правил. Наприклад, у деяких випадках існує абсолютна заборона зайняття певними перерахованими видами діяльності, у той час як в інших випадках зайняття іншими видами діяльності загалом дозволяється, за умови дотримання конкретних гарантій незалежності адвоката.
Статті 2.5.2 та 3 передбачають різні обставини, за яких адвокат однієї держави Співтовариства займається адвокатською діяльністю (як її визначено у статті 1.5) у приймаючій державі Співтовариства, якщо він не належить до адвокатської професії цієї держави.
Стаття 2.5.2 покладає зобов'язання на адвоката, що виступає в судовому провадженні або перед національними державними органами приймаючої держави Співтовариства, повністю дотримуватися правил приймаючої держави Співтовариства щодо несумісних видів діяльності. Це положення застосовується незалежно від того, чи адвокат фізично перебуває у приймаючій державі чи ні.
З іншого боку, стаття 2.5.3, передбачає "повагу" до правил приймаючої держави стосовно заборонених або несумісних видів діяльності у інших випадках, але лише тоді, якщо адвокат, що фізично перебуває в державі Співтовариства, бажає брати безпосередню участь у комерційній або іншій діяльності, не пов'язаній з юридичною практикою.

Коментар до статті 2.6 - Саморекламування

Термін "саморекламування" поширюється на рекламування своїх послуг адвокатськими фірмами, а також окремими адвокатами, на противагу корпоративному рекламуванню, що здійснюється адвокатськими об'єднаннями та спілками адвокатів для своїх членів у цілому. Правила, якими регулюється саморекламування адвокатів, значно відрізняються у державах Співтовариства. Згідно зі статтею 2.6 не існує всеохоплюючого заперечення саморекламування у міжнародній практиці. Однак, на адвокатів поширюється дія заборон чи обмежень, передбачених професійними правилами держави їхнього походження, до того ж адвокат має підпорядковуватися дії заборон чи обмежень, передбачених правилами приймаючої держави, якщо вони є обов'язковими для адвоката у відповідності з Директивою про адвокатські послуги або Установчою Директивою стосовно адвокатської діяльності.

Коментар до статті 2.7 - Інтереси клієнта

Це положення наголошує на загальному принципі, що адвокат завжди має ставити інтереси клієнта вище своїх власних чи інтересів його колег по професії.

Коментар до статті 2.8 - Обмеження відповідальності адвоката перед клієнтом

Цим положенням вноситься ясність, що не існує всеохоплюючого заперечення проти обмеження відповідальності адвоката перед клієнтом у міжнародній практиці за контрактом або шляхом використання товариства з обмеженою відповідальністю або іншого партнерства. Проте у цьому положенні зазначається, що такі заходи можуть вживатися лише, якщо це дозволяється відповідним законодавством та відповідними правилами поведінки, а у деяких юрисдикціях законодавство чи професійні правила забороняють або обмежують таке обмеження відповідальності.

Коментар до статті 3.1 - Прийняття та припинення представництва

Положення статті 3.1.1 розраховані на те, аби забезпечити підтримання відносин адвоката та клієнта і щоб адвокат фактично отримував доручення безпосередньо від клієнта, хоча вони й можуть йому передаватися через посередника, який має відповідні повноваження.. На адвоката покладається відповідальність переконатися щодо наявності повноважень посередника та дізнатися про дійсні побажання клієнта.
У статті 3.1.2 йдеться про спосіб виконання своїх обов'язків адвокатом. Положення про те, що на адвоката покладається особиста відповідальність за виконання наданих йому доручень, означає, що адвокат не може уникнути відповідальності, делегувавши її іншим. Проте це не перешкоджає адвокатові прагнути обмежити свою правову відповідальність такою мірою, як це дозволяється відповідним законом або професійними правилами - див. статтю 2.8.
У статті 3.1.3 викладено принцип, який особливо стосується міжнародної діяльності, наприклад, коли адвоката просять вести справу від імені адвоката або клієнта з іншої держави, який може бути необізнаним із відповідним законодавством та практикою, або якщо адвоката просять вести справу, пов'язану із законодавством іншої держави, з яким він не є обізнаним.
Адвокат взагалі передусім має право відмовитись прийняти доручення, проте у статті 3.1.4 стверджується, що як тільки адвокат прийняв доручення, він зобов'язаний не відмовлятися від нього, доки не переконається в тому, що інтереси клієнта будуть захищені.

Коментар до статті 3.2 - Конфлікт інтересів

Положення статті 3.2.1 не перешкоджають адвокатові діяти за дорученням двох або більше клієнтів у тій самій справі, за умови, що їхні ітереси не суперечать і що не існує значної загрози виникнення конфлікту. Якщо адвокат вже виступає від двох або більше клієнтів і в подальшому виникає конфлікт інтересів між тими клієнтами або ризик порушення довіри чи інші обставини, які можуть зашкодити незалежності адвоката, тоді адвокат має припинити представляти обох або всіх клієнтів.
Однак, можуть бути обставини, за яких виникають розходження між двома чи більше клієнтами, інтереси яких представляє той самий адвокат, а було б доцільніше, аби адвокат намагався виступати як посередник. У таких випадках саме адвокат має вирішувати, існує чи не існує між ними конфлікт інтересів, який вимагає від адвоката припинити представництво. Якщо ні, адвокат може вирішити, чи було б доречно пояснити цю позицію клієнтам, отримати їхній дозвіл і спробувати виступити як посередник, аби врегулювати розходження між ними, і лише якщо ця спроба виявиться невдалою, припинити представляти їх.
Стаття 3.2.4 поширює попередні положення статті 3 на адвокатів, що практикують в асоціації. Наприклад, адвокатській фірмі слід припинити представництво, якщо виникає конфлікт інтересів між двома клієнтами фірми, навіть якщо різні адвокати фірми представляють кожного з клієнтів. З іншого боку, у виняткових випадках, у такій формі асоціації, як "палата", що застосовується аглійськими баристерами, де кожен адвокат діє від імені клієнта одноособово, можливо, щоб різні адвокати цієї асоціації діяли від імені клієнтів з протилежними інтересами.

Коментар до статті 3.3 - Pactum de Quota Litis

Ці положення відображають спільну позицію усіх держав Співтовариства, що неврегульована угода cуперечить принципу належного відправлення правосуддя, бо вона побудована на припущеннях щодо провадження у справі і створює можливості для зловживань. Проте, ці положення не розраховані на те, щоб запобігати підтриманню або запровадженню домовленостей, за якими адвокатам сплачується винагорода згідно з результатами або лише якщо дія чи справа буде успішною, за умови, що ці домовленості достатньо врегульовані та контролюють захист клієнта і належне здійснення правосуддя.

Коментар до статті 3.4 - Врегулювання гонорару

Статтею 3.4 закріплено три вимоги: загальний стандарт щодо завчасного повідомлення клієнтові про гонорар адвоката, вимога, що гонорар має бути справедливим і помірним щодо розміру та вимога щодо дотримання застосовного законодавства та професійних правил.
У багатьох державах Співтовариства існує механізм урегулювання розміру гонорарів згідно з національним законодавством або правилами поведінки адвокатів чи з відповідним посиланням на повноваження керівних органів Асоціації адвокатів чи інакше. У ситуаціях, що регулюються Установчою Директивою стосовно адвокатської діяльності, згідно з якою адвокат має підпорядковуватися правилам приймаючої держави Співтовариства і водночас правилам держави свого походження, нарахування гонорару міє здійснюватися у відповідності з правилами обох держав.

Коментар до статті 3.5 - Попередня виплата гонорару

Стаття 3.5. припускає, що адвокат може вимагати попередньої виплати гонорару і (або) компенсації можливих витрат, проте встановлює ліміт, посилаючись на розумну суму. Див. також статтю 3.1.4 стосовно права на вихід із справи.

Коментар до статті 3.6 - Поділ гонорару з особами, що не є адвокатами

У деяких державах Співтовариства адвокатам дозволяється співпрацювати з представниками певних інших затверджених професій, чи то професія адвоката чи ні.
Положення статті 3.6.1 не розраховані на запобігання поділу гонорара в межах такої затвердженої форми об'єднання. Ці положення також не розраховані на те, щоб не допустити поділ гонорару між адвокатами, на яких поширюється цей Кодекс (див. статтю 1.4 вище) та іншими "адвокатами", наприклад, з адвокатами держав, що не є членами Співтовариства, або з представниками іншої юридичної професії, такої як нотаріус.

Коментар до статті 3.7 - Вартість ведення справи в суді та наявність правової допомоги
Стаття 3.7.1. наголошує на важливості намагатися вирішити спір з якомога меншими витратами для клієнта, в тому числі надавати поради клієнтові спробувати досягти дружнього врегулювання або запропонувати передати спір для альтернативного вирішення.
Стаття 3.7.2. вимагає від адвоката інформувати клієнта про наявність правової допомоги, якщо її можливо отримати. У державах Співтовариства існують положення стосовно наявності правової допомоги, які дуже відрізняються. У міжнародній діяльності адвокат має пам'ятати про можливість застосування положень щодо правової допомоги у національному законодавстві, з якими адвокат може бути необізнаним.

Коментар до статті 3.8 - Кошти клієнта

Положення статті 3.8 відображають рекомендації, прийняті Радою адвокатських обєднань та спілок адвокатів у Брюсселі в листопаді 1985 року стосовно необхідності прийняття мінімальних правил та забезпечення дотримання належного контролю та розпоряджанням коштами клієнтів, якими розпоряджаються адвокати в межах Співтовариства. Стаття 3.8 закріплює мінімальні стандарти, що мають дотримуватися, проте вона не втручається в деталі національних систем, які передбачають повніший та суворіший захист коштів клієнтів.
Адвокат, що розпоряджається коштами клієнтів, навіть під час здійснення міжнародної діяльності, має дотримуватися правил адвокатського об'єднання держави свого походження. Адвокатові потрібно знати, які запитання виникають, коли правила більше ніж однієї держави Співтовариства можуть бути застосовними, особливо якщо адвокат фізично знаходиться у приймаючій державі згідно з Установчою Директивою щодо адвокатської діяльності.

Коментар до статті 3.9 - Страхування від професійних ризиків

Стаття 3.9.1 відображає рекомендацію, також прийняту Радою aдвокатських об'єднань та спілок адвокатів Європи у Брюсселі у листопаді 1985 року стосовно необхідності страхування усіх адвокатів Співтовариства від ризиків, що виникають внаслідок позовів з приводу професійних помилок.
У статті 3.9.2 йдеться про ситуацію, коли страховку неможливо отримати на підставі, викладеній у статті 3.9.1.

Коментар до статті 4.1- . Правила поведінки у суді

Це положення застосовує принцип, що алвокат зобов'язаний дотримуватися правил того суду або судового органу, в якому адвокат представляє справу.

Коментар до статті 4.2 - Справедливе провадження у справі

Це положення застосовує загальний принцип, що у змагальному провадженні адвокат не повинен намагатися ошукати свого опонента. Наприклад,адвокат не повинен контактувати з суддею, не поінформувавши про це адвоката, який представляє протилежну сторону, або подавати судді речові докази, нотатки чи документи, без попереднього повідомлення про них адвоката іншої сторони, за винятком випадків, коли це дозволяється у відповідності з процесуальними правилами. Якщо це не забороняється законом, адвокат не повинен розкривати або подавати до суду будь-які пропозиції щодо врегулювання справи, зроблені іншою стороною або її адвокатом без згоди адвоката іншої сторони. Див. також статтю 4.5. вище.

Коментар до статті 4.3. - Поведінка у суді

Це положення відображає необхідний баланс між повагою до суду і права з одного боку та найкращого захисту клієнта з іншого боку.

Коментар до статті 4.4 - Хибна або така, що заводить в оману інформація

Це положення застосовує принцип, що адвокат ніколи не повинен заводити в оману суд. Це необхідно для підтримання довіри між судами та адвокатською професією.

Коментар до статті 4.5 - Звернення до арбітрів тощо

Це положення розширює попередні положення, що стосуються судів та інших органів, які здійснюють судові та квазі-судові функції.
Коментар до статті 5.1 - Корпоративний дух професії
Ці положення, що ґрунтуються на формулювання Перузької декларації, наголошують, що підтримання стосунків довіри та співпраці між представниками адвокатської професії необхідні для загального інтересу. Однак, вони не можуть слугувати виправданням того, що інтереси професії визнаватимуться вищими, ніж інтереси правосуддя або клієнтів.

Коментар до статті 5.2 - Співпраця між адвокатами різних держав Співтовариства

Це положення розвиває принцип, сформульований Перузькою декларацією, аби уникнути непорозумінь упроцесі співпраці адвокатів різних держав Співтовариства.
Коментар до статті 5.3 -Листування між адвокатами
У деяких державах Співтовариства спілкування між адвокатами (письмове або усне) зазвичай вважається конфіденційним. Це означає, що зміст такого спілкування не може розголошуватися іншим, не може зазвичай передаватися клієнтам адвокатів і в жодному разі не може бути викладено у суді. У інших державах Співтовариства такі наслідки не настають, якщо на кореспонденції немає позначки "конфіденційно".
B інших державах Співтовариства адвокат має повністю інформувати клієнта про всі спілкування з професійним колегою, що виступає від іншої сторони, і позначка на листі "конфіденційно" лише означає, що це інформація з правового питання, розрахована на адвоката-отримувача та його клієнта і не може використовуватися третіми сторонами.
У деяких державах, якщо адвокат бажає зазначити, що лист посилається з наміром урегулювання спору, а не з метою пред'явлення в суді, адвокат має поставити позначку " не підлягає використанню, якщо це може порушити інтереси відправника ".
Ці важливі національні відмінності спричиняють багато непорозумінь. Ось чому адвокати мають бути дуже обережними під час міжнародного листування.
Якщо адвокат бажає надіслати лист професійному колезі в іншій державі Співтовариства з умовою, що він має бути конфіденційним між адвокатами, або що він " не підлягає використанню, якщо це може порушити інтереси відправника ", цьому адвокатові слід дізнатися заздалегідь, чи може цей лист бути прийнятим з такою умовою. Адвокат, який бажає, щоб спілкування було прийнято з такою умовою, має чітко висловити це на початку спілкування або у супровідному листі.
Адвокат-отримувач такого повідомлення, якщо він не хоче або не може забезпечити умови, на яких лист було надіслано, має негайно повідомити про це відправника з тим, щоб це повідомлення не надсилалось. Якщо повідомлення вже отримано, отримувач має повернути його відправникові, не розкриваючи його зміст і жодним чином не посилаючись на нього; якщо національне право або правила отримувача перешкоджають отримувачеві дотриматися цієї вимоги, він має негайно поінформувати про це відправника.

Коментар до статті 5.4 - Винагорода за рекомендацію

Це положення відображає принцип, що адвокат не повинен платити або отримувати плату за рекомендацію клієнта, чим клієнт може наражатися на ризик не допустити його вільного вибору адвоката або це може зашкодити наданню клієнтові якнайкращих послуг. Це положення не перешкоджає досягненню домовленостей між адвокатами стосовно поділу гонорару на відповідній основі (див. також статтю 3.6. вище).
У деяких державах Співтовариства адвокатам дозволяється приймати і отримувати комісійні у певних випадках за умови, що це сприятиме якнайкращому захистові інтересів клієнта, якщо про це було належним чином повідомлено клієнта і отримано його згоду. У таких випадках отримані адвокатом комісійні становитимуть частину винагороди адвоката за надані клієнтові послуги і на них не поширюватиметься заборона отримання плати за рекомендацію, яка розрахована на те, щоб запобігати отриманню адвокатами таємного прибутку.

Коментар до статті 5.5 - Спілкування з протилежними сторонами

Це положення відображає загально прийнятий принцип і розраховане на те, щоб сприяти гармонійним діловим відносинім між адвокатами і запобігати намаганням ошукати клієнта іншого адвоката.

Коментар до статті 5.6 - Зміна адвоката

У статті 5.6 йшлося про зміну адвоката. Її було вилучено з Кодексу 6 грудня 2002 року.

Коментар до статті 5.7 - Відповідальність за сплату гонорару

Ці положення в основному ще раз підтверджують положення, що містяться у Перузькій декларації. Оскільки непорозуміння з приводу відповідальності за невиплачений гонорар є загально відомим приводом для суперечок між адвокатами різних держав Співтовариства, важливо, щоб адвокат, який бажає виключити або обмежити свою особисте зобов'язання щодо відповідальності за сплату гонорарів іноземному колезі, уклав чітку угоду про це з самого початку співпраці.

Коментар до статті 5.8 - Підвищення професійної кваліфікації

Бути в курсі сучасних тенденцій розвитку права є професійним обов'язком адвоката, зокрема, важливо, щоб адвокати усвідомлювали зростання впливу європейського права на їхню практику.

Коментар до статті 5.9 - Спори між адвокатами різних держав Співтовариства

Адвокат має право вдаватися до будь-якого правового чи іншого засобу, на який він має право, проти колеги в іншій державі Співтовариства. Проте якщо йдеться про порушення правил професійної поведінки або у випадку спору професійного характеру, бажано перед тим, як вдаватися до таких засобів, вичерпати можливості дружнього врегулювання, якщо це потрібно, з допомогою зацікавлених адвокатських об'єднань чи спілок адвокатів.

_________________________
Переклад виконано у Науково-дослідній лабораторії прав людини та проблем адвокатури Академії адвокатури України, старшим науковим співробітником О.А.Купрієвич, спеціальне редагування здійснено доцентом С.В.Гончаренком.