Круглі столи, проведені у 2008 році
Академією адвокатури України та Спілкою адвокатів України:

«Адвокатська таємниця» - січень, Київ
«Концептуальні засади реформування законодавства про адвокатуру» - лютий, Київ
«Професійні права адвоката» - березень, Київ
«Організаційні та етичні питання уніфікації професії» - травень, Одеса
«Організаційні форми адвокатської діяльності в законопроектах про адвокатуру» - травень. Київ
«Концепція розвитку медичного права і законодавства України у галузі охорони здоров'я"- травень, Київ 
«Новий законопроект «Про адвокатуру» - спірні питання і шляхи їх розв’язання» - червень, Київ 

"Європейська модель української адвокатури" (до питання про законопроект "Про адвокатуру" - вересень, Київ

 

Круглий стіл «Новий законопроект "Про адвокатуру" - спірні питання і шляхи їх розв’язання»

                                                м.Київ, 26 червня 2008 р.  

 Круглий стіл "Концепція розвитку медичного права і законодавства України у галузі охорони здоров'я"

                                              м.Київ, 20 травня 2008 р.

Становлення медичного права інтенсивно відбувається в Україні. Питання медичного права, практики його застосування активно обговорюються юристами і медиками. Академія адвокатури України і Спілка адвокатів України долучилися до цього процесу і вже не перший рік організовують круглі столи, навчальні семінари для адвокатів і медичних працівників, тренінги, розробляють навчальну програму курсу медичного права, яке, зокрема, викладається в Академії адвокатури України.
Перший Всеукраїнський Конгрес з медичного права і соціальної політики, який відбувся 14-15 квітня 2007 р. у м. Києві за ініціативи Української медико-правової асоціації, Всеукраїнського лікарського товариства та Академії адвокатури України, в організації і проведенні якого взяла також участь Спілка адвокатів України, став тією віхою, з якої розпочалося активне впровадження медичного права в Україні.
Продовженням обговорення найголовніших питань, пов’язаних з подальшим його розвитком і застосуванням відбулося на очередному круглому столі “Концепція розвитку медичного права і законодавства України у галузі охорони здоров'я”, який проходив 20 травня 2008 року в Академії адвокатури і був зорганізований Українською медико-правовою асоціацією, Спілкою адвокатів України та Академією адвокатури України за сприяння Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, Інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров'я України та інших організацій. Зацікавилися цією проблемою адвокати, працівники юридичних фірм, науковці, а також представники медичної громадськості. Більше як сорок учасників Круглого столу протягом декількох годин дискутували з цих важливих проблем.
Ректор Академії адвокатури, президент Спілки адвокатів України, член-кореспондент АПрН України Тетяна Варфоломеєва, яка відкрила засідання Круглого столу, підкреслила, що захід став логічним продовженням дискусії, розпочатої на Першому Всеукраїнському конгресі з медичного права і соціальної політики.
Президент Української медико-правової асоціації, адвокат, кандидат юридичних наук , член правління Спілки адвокатів України Радмила Гревцова відзначила важливість розвитку медичного права. Вона наголосила на тому, що зараз, коли навколо правової природи медичного права точаться дискусії, необхідно чітко визначитися із питаннями щодо предмету медичного права і формування його як однієї з галузей права. Учасники Круглого столу підтримали висловлену доповідачкою тезу про необхідність легітимізації медичного права, після якої можна буде говорити про сформованість медичного права як галузі у національній системі права.
Щодо концепції розвитку медичного права України пані Гревцова особливо зупинилася на тенденціях розвитку і завданнях медичного права, зокрема, підкреслила, що важливе місце посідає ідентифікація проблем у галузі охорони здоров'я, які вимагають законодавчого врегулювання. Законодавство у цій галузі значно відстає від потреб правового регулювання. Наприклад, необгрунтовано забороняється приватним закладам охорони здоров'я видавати листи тимчасової непрацездатності. Це є порушенням права лікувально-профілактичних закладів і прав пацієнтів. Необхідно узагальнити судову та слідчу практику. У 2007 році судами України було постановлено 15 обвинувальних вироків по “медичним” кримінальним справам (ст. 140, ст. 143 КК України). На жаль, статистика щодо цивільних “медичних” справ відсутня. Як відзначила Радмила Гревцова, все більше адвокатів, адвокатських об'єднань і юридичних фірм мають бажання спеціалізуватися у медичному праві. Це потребує вирішення питань підвищення кваліфікації і обміну досвідом. Необхідна підготовка коментарів до законодавства у галузі охорони здоров'я, зразків документів, посібників тощо. Р.Ю.Гревцова висловила надію, що юристи і медики долучаться до вирішення означених проблем.
Юрист юридичної фірми “Правовий Альянс” Андрій Зелінський зазначив, що актуальною є розробка концепції законодавства України у галузі охорони здоров'я, що дозволила б подолати тенденцію до фрагментарного вирішення питань, що потребують законодавчого регулювання і забезпечила системність його розвитку. Наголосив на необхідності узгодження між собою тих законопроектів, котрі знаходяться зараз у Верховній Раді, а також з проектом нової редакції Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я».
Завідувач кафедри конституційного, адміністративного і міжнародного права Тернопільського національного економічного університету, кандидат юридичних наук Зіновій Гладун, автор книги “Адміністративно-правове регулювання охорони здоров'я населення в Україні”, зосередив увагу на додаткових підставах для виділення медичного права у самостійну галузь права. Він звернув увагу присутніх на тому, що законодавство України у галузі охорони здоров'я, яке налічує більше п'яти тисяч нормативно-правових актів, потребує серйозного опрацювання, а величезна кількість законодавчих актів не є свідченням його якості.
Докторант Інституту захисту інформації Національної академії служби безпеки України Анатолій Марущак, зупинився на проблемах, що є сьогодні у медичному й інформаціному праві і законодавстві.
Начальник юридичного департаменту клініки “Борис” Максим Баришніков говорив про проблеми імплементації норм міжнародного медичного права в медичне право України. Він звернув увагу на те, що медичне право, котре виникло як міжнародне, з часом стало національним. Він назвав галузями права четвертого покоління, зокрема, інформаційне, страхове, медичне право.
Щодо основних шляхів імплементації норм міжнародного права у національне законодавство України, то до них належать: “прямий” - через обов'язкові для виконання рішення Всесвітньої організації охорони здоров'я та Всесвітньої організації праці (організацій, повноправним членом яких є Україна), “опосередкований” - шляхом укладання та ратифікації міжнародних договорів, які містять зобов'язання для країни у галузі охорони здоров'я (наприклад, Угода про надання медичної допомоги громадянам держав – учасниць СНД від 27 березня 1997 р. із застереженнями від 1 червня 2000 р.), доктринальний – через виконання засадничих ідей та принцивів, розроблених світовою спільнотою, та інституційний.
Максим Баришніков вважає доцільною систематизацію норм міжнародного права у галузі охорони здоров'я та їх видання українською мовою.
Доктор наук з державного управління, завідувач кафедри менеджменту Національного фармацевтичного університету (м. Харків) Дмитро Карамишев, Голова ради професійних управлінців у галузі охорони здоров'я при Українській медико-правовій асоціації відзначив необхідність прийняття Кодексу законів України про охорону здоров'я.
Дуже цікавим став обмін думками і досвідом учасників Круглого столу. Особливу увагу викликали питання, що виникають у практичній діяльності медиків внаслідок недосконалості чинного законодавства і практики його застосування.
Директор Клініки “Анкас” Андрій Каспаревич (м. Луганськ) та Генеральний директор Виробничо-впроваджувальної фірми “Ацинус” Григорій Урсол (м. Кіровоград) у своїх виступах розповіли про ситуацію із судовим оскарженням Інстукції, затвердженої наказом МОЗ України від 13 листопада 2001 р. в частині заборони лікарям приватних закладів охорони здоров'я видавати листи непрацездатності.
У резолюції Круглого столу підкреслено необхідність вирішення конкретних законодавчих проблем, сформульовано основні концептуальні засади розвитку медичного права і медичного законодавства в Україні.

 
     Круглий стіл "Організаційні та етичні проблеми уніфікації професії" 
                                             м.Одеса, 17 травня 2008 р.

Учасники Круглого столу – адвокати з різних областей України обговорили нову і ще недостатньо відому адвокатському співтовариству в Україні проблему уніфікації адвокатської професії. З інформацією виступила президент САУ Т.В.Варфоломеєва, яка виділила декілька найбільш складних і таких, що викликають дискусії питань. По-перше, надалі неможливо залишати в державі нинішній стан надання правової допомоги, захисту і представництва, які здійснюють не тільки адвокати, а й юристи-підприємці, особи, що мають юридичну освіту, і крім цього, також особи, котрі такої освіти (а іноді й будь-якої іншої) не мають. Такий стан не відповідає світовим стандартам, зобов’язанням України перед Радою Європи тощо. Наслідки такої ситуації невтішні, оскільки права людини в багатьох випадках залишаються незахищеними, правова система не працює належним чином, порушуються конституційні принципи правосуддя, адвокатура перестає бути єдиним і надійним інструментом забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при розгляді справ в судах та інших державних органах, як цього вимагає Конституція. По-друге, поруч з адвокатурою, яка відповідає в Україні загальновизнаним у світі стандартам, діє для тих самих цілей, що виконує адвокатура, величезна кількість юристів, котрі не мають спеціального допуску через перевірку рівня професійних знань і навичок до надання правової допомоги, відсутня їх дисциплінарна відповідальність у разі неналежного надання правової допомоги, вони не підпорядковані професійним етичним правилам, не захищена конфіденційність інформації, яку вони отримують від клієнта, їх діяльність законодавчо не врегульована. По-третє, існуючий стан ринку надання правової допомоги в Україні, неструктурованість адвокатури відсутність інформації про осіб, що займаються її наданням призводять до порушення конституційного права громадян на правову допомогу, в тому числі безоплатну. Натомість об’єднання в один правозахисний інститут усіх адвокатів і юристів, котрі сьогодні займаються вільною професією з надання правових послуг, сприяло б значному посиленню адвокатури як єдиного в державі правозахисного інституту, виключно котрий має бути наділений правом захисту і представництва прав і законних інтересів громадян в судах. Це б сприяло розв’язанню існуючої й досі проблеми щодо реалізації громадянами свого конституційного права на вільний вибір захисника своїх прав, вирішенню багатьох проблем адвокатської професії, створенню надійних гарантій здійснення адвокатської професії Уніфікація професії – магістрально правильний шлях, стверджує президент САУ.
Виступаючи підтримали ідею уніфікації, яка сприятиме підвищенню ролі адвокатури в суспільстві, її посиленню як правозахисного інституту, сприятиме належному соціальному захисту адвокатів, вирішення багатьох сучасних проблем адвокатури, підвищення якості надання правової допомоги, зокрема шляхом встановлення монополії адвокатури на здійснення захисту і представництва в судах, що припинить ганебну практику виконання цих функцій особами, що не мають юридичної освіти. Однак, як стверджувалося, злиття професій адвоката і юриста можливе лише за умов припинення на законодавчому рівні юридичного підприємництва. Йшлося і про шляхи підтвердження фаховості юристів, що фактично автоматично стануть адвокатами. Пропонувалися різні шляхи вирішення цієї проблеми, зокрема - складання іспитів юристами-підприємцями, або перевірка знань у всіх, хто матиме статус адвоката, або видача (без іспитів) юристам-підприємцям адвокатського свідоцтва лише на здійснюваний ними раніше вид правової допомоги тощо.
У своїх обґрунтуваннях можливості уніфікації професії і об’єднання під єдиним дахом адвокатури самих адвокатів та юристів-підприємців наводили різні аргументи Й.Л. Бронз, О.П.Задніпровський, Ю.І.Голянд, В.Г.Маслов, Ю.М.Полонський та інші. Наводилися, зокрема татки аргументи на користь уніфікації адвокатської професії: необхідність законодавчого врегулювання діяльності з надання правової допомоги не шляхом прийняття закону про юридичну практику (тобто про «фахівців в галузі права», що створить паралельну адвокатуру), а всілякого підтримання адвокатської професії, підвищення її іміджу, запровадження адвокатського самоврядування, посилення професійних і соціальних гарантій адвокатів, що цілком реальне у спосіб злиття цих двох професій.
Ю.І.Голянд, голова Харківської КДКА, член президії Харківської обласної колегії адвокатів, підкреслюючи, що він в результаті обговорення на круглому столі цього питання став прихильником уніфікації, яка має бути спрямована на посилення адвокатури, покращення стану професії і гарантій для самих адвокатів, одночасно наголосив на декотрих серйозних організаційних питаннях її проведення, зокрема на неможливості реалізації пропозицій декотрих адвокатів запровадити обов’язкове складання юристами-підприємцями кваліфікаційних іспитів, оскільки прийняти їх у декількох десятків тисяч юристів КДКА просто неспроможні.
О.П.Задніпровський, член президії Харківської обласної колегії адвокатів, заступник голови Харківського відділення САУ, підтримуючи уніфікацію, навів низку аргументів на її користь, зокрема, обґрунтував можливість вирішення таких болючих питань як оподаткування адвокатської діяльності, адже сьогодні юристи-підприємці знаходяться у значно вигідніших, ніж адвокати, умовах, які не можуть бути погіршені у разі процесу уніфікації.
Серед позитивних аргументів висловлений і такий, що збільшення адвокатського корпусу і, відповідно, сплата всіма адвокатами (приблизно більш як 100 тисяч) членських внесків надасть можливість вирішувати нагальні проблеми адвокатури, покращувати умови праці адвокатів, здійснювати підвищення кваліфікації, створити спеціальний фонд для виконання захисту за призначенням (з внесків адвокатів, котрі не займатимуться захистом у кримінальних справах) тощо. Варфоломеєва Т.В. вважає за доцільне при автоматичному набутті статусу адвоката взімати існуючий на сьогодні внесок на організаційно-технічне забезпечення роботи КДКА, вона також зазначила, що в усіх країнах процес уніфікації проходив без складання юристами кваліфікаційних іспитів, крім Грузії, де всі адвокати, що вже мали адвокатські свідоцтва, і юристи підлягали обов’язковому тестуванню.
В.Г.Маслов, член правління САУ, не погодився з декотрими виступаючими, зокрема щодо автоматичного надання статусу адвоката всім юристам-підприємцям без перевірки їх професійних знань.
Опоненти пана Маслова В.Г. говорили про різні шляхи такого об’єднання адвокатів і юристів: складання лише іспиту з правил адвокатської етики або тільки з тих галузей права, які вони практикують і, відповідно, видачі свідоцтва виключно на здійснення адвокатської діяльності цього виду, встановлення певного терміну юридичного стажу, документально підтвердженого, для отримання без іспитів статусу адвоката тощо. Разом з тим підкреслювалося, що за таких умов неможливо буде ліквідувати остаточно юридичну підприємницьку діяльність, оскільки підприємцями мають залишитися ті, хто не складе іспиту або не буде допущений в адвокатуру за відсутністю встановленого стажу юридичної роботи. Це перекреслить можливість встановлення монополії адвокатури на забезпечення права на захист і надання правової допомоги в судах та інших державних органах, продовжуватиметься юридична підприємницька діяльність тих, кому КДКА відмовлять у отриманні статусу адвоката. У такому випадку втрачається сенс уніфікації адвокатської професії.
Дискусія, яка продовжувалася без перерви майже чотири години, підтвердила небайдужість адвокатів до майбутнього адвокатури, готовність до пошуку прийнятних рішень, намагання привести українську адвокатуру до рівня європейських адвокатур, котрі свого часу пройшли цей шлях (Франція, Чехія, Польща, Литва, Грузія). Важливо, що жвавий інтерес до реформ, які мають відбутися в адвокатурі, проявили не тільки метри адвокатури, найвідоміші в Україні адвокати, а й молоде покоління адвокатів, які взяли участь у Круглому столі.